життєві історії
Мені 25 років, я заміжня, у нас дві прекрасні доньки, старшої 4,5 роки, молодшій два роки. Ми з чоловіком разом ще зі школи, в законному шлюбі 5 років.
Мій середній син, якому 26 років, знайшов собі дівчину і вони стали жити цивільним шлюбом, в іншому місті, я її не бачила, спілкувалася з ними, тільки по телефону
Свекруха почала їздити до своєї знайомої ворожки з села. І після того, як до мене дійшли ці чутки, я почала помічати, що все гірше можу зосередитися на роботі,
Оля – звичайна жінка середніх років, невисокого зросту, і близько 80 кілограмів ваги. З нею я познайомилася кілька років тому – наші діти спочатку ходили в один дитячий
– У мене все добре, – на всі питання завжди відповідала Поліна, відводячи очі. – Точно? – Точно! Можна було не питати. У Поліни завжди все було добре,
– Доньці вже тридцять років скоро! – розповідає пятдесятилітня Ганна Федорівна. – Сім’ї немає до цього часу. Тільки кіт… ага, як в тому анекдоті про «сильну незалежну жінку».
– … Ох, не знаю вже, коли син нарешті за розум візьметься! – зітхає шістдесятлітню Марина Дмитрівна. – Тридцять чотири роки адже вже! А він все як підліток
Молодший син Роман одружився влітку, до цього вони два роки зустрічалися. Я знала, що Настя працює в інтернеті, але тоді ще не вникала, в чому саме полягає її
У мене є проблема: я страшенно не люблю готувати. Просто не-люб-лю. Для мене немає нічого гіршого, ніж стояти на кухні, чистити картоплю, натирати морквину і робити інші типові
– Дівчинко, ти до кого? – запитала я. – Я маму шукаю, ви її не бачили? – на мене пильно подивилася маленька дівчинка років шести… Я задумалася, в