Головна

життєві історії

– Ти ще радій, що цей Віктор живе далеко, бо Ніна б літала на побачення раз у раз, і Бог знає, чим це все б закінчилось, – втішала мене старша сестра. А я навіть не знала, що може означати це “Бог знає”. Мені соромно визнати – я була наївнішою за свою дочку, бо не довго нам довелось чекати наслідків любові
життєві історії 0
Чи була моя помилка в тому, що я все ще поводилася з нею як з маленькою дитиною, хоча Ніна підростала і ставала жінкою? Я бачила, як вона починає
Я розуміла, що це не буде гарна новина, інакше зять не приїхав би з моїм онуком, але я не очікувала саме такої історії. Артур говорив дуже довго. Я слухала його і майже відчувала, як сивіє моє волосся
життєві історії 0
Моя дочка Катя завжди була егоїстичною. Вона думала насамперед про себе, про свої потреби та щастя. Інші люди ніколи не мали для неї значення. Я часто дивувався, чому
Я допомагала Ірині грошима, тому що вже почалися конфлікти. Свекруха дорікала мою дочку, що не працює, а сидить на всьому готовому. Мені було соромно перед батьками зятя, тому й допомагала як могла, а коли почала отримувати пенсію, то й взагалі віддала свою банківську картку
життєві історії 0
Мені так важко, але я розумію, що сама винна у цій ситуації… У мене троє дорослих дітей, є онуки. Всі живуть окремо. Сини купили квартири, а дочка з
Нікого не слухала Марта, ні батьків, ні подружок, що не пара Андрій їй, що користується нею, а не любить. Що і з Лесею зразкової сім’ї у них не було, а з Мартою невідомо як себе поведе. Любила вона хлопчаків дуже сильно, та й Андрій їй подобався, вірила, що потрібна йому, значить цінувати і любити буде, і не втече ж він, від своїх чотирьох дітей
життєві історії 0
Коли у Леся народжувала, Андрій був у черговому рейсі. Через пару днів, не заїжджаючи додому, він відразу ж поїхав до пологового будинку, але там йому повідомили, що його
Час минав, а Марта все не могла дочекатися вагітності. Сильно вона журилася з цього приводу. І Андрій не втрачав можливості кожного дня спитати, коли ж вона спадкоємця подарує. Вирішила тоді Марта піти до місцевої знахарки, баби Стефи. Такою силою володіла вона, що до неї з усіх сіл і навіть з міст люди з’їжджалися!
життєві історії 0
Час минав, а Марта все не могла дочекатися вагітності. Сильно вона журилася з цього приводу. І Андрій не втрачав можливості кожного дня спитати, коли ж вона спадкоємця подарує.
Стефа знімала пальто з Мілани і примовляла: “Не ревіть, обставини так склалися, я що винна? Вам тут добре буде, самі потім дякую скажете!”. Мілана заходилась від плачу, її було всього лише 3 роки і вона не дуже розуміла що відбувається. Але дивлячись в злі мамині очі і в перелякане заплакане личко старшої сестри, відчувала, що все дуже погано. Мати засичала: “Не ганьбіть мене, я ж від вас не відмовляюся, ось влаштуюся і заберу. На Великдень приїду, заберу!”
життєві історії 0
Мама здала їх в інтернат відразу після Нового року. Дівчата плакали, вони були домашніми дітьми. Коли мати влаштовувала особисте життя, а вона влаштовувала його постійно, сестри, Таня і
В цей момент руки Артема затремтіли, а серце наповнилося незрозумілим почуттям тривоги. Він і не підозрював, що може чекати на нього всередині. Найбільше хлопець боявся, щоб це не було якесь неочікуване відкриття, що завадить його щастю з Юлею
життєві історії 0
Мама завжди була, є і буде найціннішою людиною в житті кожного з нас. Вона не просто подарувала нам життя, але і весь час веде нас його тернистим стежками,
Через декілька років чоловік Ольги занедужав. Кілька місяців лікування не дали результатів, і Ольга, яка була ще зовсім молодою – овдовіла. Вона дуже сильно горювала, але знала, що повинна бути сильною і триматися заради своїх дітей. На час відходу чоловіка – її синам було всього 9 і 10 років
життєві історії 0
Ольга Йосипівна все своє життя присвятила своєму чоловікові і двом синам. А коли чоловіка не стало – всі свої сили жінка направила на те, щоб дати гідне життя
Я працювала три роки доглядальницею в Італії. Покохала сина старого чоловіка, якого доглядала. Він одружений, але між нами стався роман і народився хлопчик. Я вже два роки з дитиною в Україні, він утримує нас, пересилає гроші, та я хочу, щоб Паоло розлучився і забрав нас знову в Італію
життєві історії 0
Я сама з Чернівців, але шість років тому поїхала на заробітки в Італію. Поміняла кілька робіт, а потім влаштувалася в одну родину покоївкою і доглядальницею старого лежачого чоловіка.
Моя невістка прикриває лінь і небажання працювати модним нині “емоційним виснаженням”, каже, “вигоріла”. Ну яке виснаження в молодості! Я людина з СРСР, і мені взагалі незрозуміла ця мода на безділля. У нас все по-іншому було. І випробувань набагато більше ми зазнали, ніж нинішнє покоління. Невістка ж ні дня в своєму житті не працювала! Має “болячку” – вперед до спеціаліста, а не на диван! 
життєві історії 0
Не розумію молодих. Мені, як людині з СРСР, незрозуміла ця повальна мода на безділля романтизацію розладів. Часом мені здається, що я дійсно не розумію не те що багато

You cannot copy content of this page