Головна

життєві історії

Стефо, ну який Василько? Наш син вже давно дорослий чоловік. Він Василь, якому в лютому 35 років виповнилося, але якщо б ти могла так низько зігнутися, то б і шнурки йому на кросівках зав’язувала, – скаржився я дружині. – Він мій син і навіть в п’ятдесят він для мене буде улюбленим сином Васильком, – відповіла дружина. Я не міг дивитися на цей цирк, тому переїхав в його квартиру. За два місяці моя Оля подзвонила і зі сльозами просила повернутися, бо кран потік і нема кому замінити фільтр в пральній машинці
життєві історії 0
– Стефо, ну який Василько? Наш син вже давно дорослий чоловік. Він Василь, якому в лютому 35 років виповнилося, але якщо б ти могла так низько зігнутися, то
Я вклала в конверт тисячку, купила невеличкий букет квітів, “Вечірній Київ”, бо дуже люблю ці цукерки, і пішла вітати подругу. Ви собі не уявляєте, яка я була розчарована. На столі було все з неділі, те, що не доїли попередні, “елітні” гості, а я мала, зі ще одною сусідкою, це доїдати. Мені від цієї обвітреної ковбаси і сиру ставало не по собі і до цих салатів я не доторкнулася. Просто провести вечір з ниючим животом, в кращому випадку, я не планувала. Так мені образливо стало. Ми стільки років дружили, а тут на тобі
життєві історії 0
Я не хотіла йти на ту гостину, але пішла, щоб не образити подругу. Але краще б я прислухалася до свого сьомого чуття. З того, що було на столі,
Будь ласка, Олю, сьогодні мені знову потрібна твоя “підтримка”, – швидко написала мені повідомлення Катя. Мені було погано, мене непокоїло те, що я змушена брехати її чоловікові, хоча ніколи не була з ним близька. Я почала думати, що мені з цим всім робити. Одного вечора, коли я вже спала, мені подзвонив невідомий номер. Я підняла слухавку, хоча зазвичай цього не роблю. Це був Ігор
життєві історії 0
Я намагалася з розумінням поставитися до своєї доброї подруги Каті та хотіла допомогти їй вирішити її подружню кризу. Однак коли Катя почала просити мене регулярно прикривати її, та
Мамо, мені Євген телефонував, на весілля запрошує. Це ж жарт, чи не так?, – запитала я, як тільки в неділю переступила її поріг. Мама сиділа біля вікна і трималася за голову. – Ой, Олесю, якби ж то жарт. Правда це! Правда! Де ж вона знову взялася на нашу голову? – Хто вона, мамо? – А хто ж ще, Анна його, ненаглядна і подарована йому Богом, як каже Євген. Я відразу ж сказала, що на цей “цирк” не піду. Як згодом вияснилося, з нашої сторони всі відмовилися. Та ясно, хто на таке піде дивитися?
життєві історії 0
– Мамо, мені Євген телефонував, на весілля запрошує. Це ж жарт, чи не так?, – запитала я у мами, як тільки в неділю переступила її поріг. Вона сиділа
Вчора ввечері перебирала і складала речі в шафах. І знову на неї натрапила – цей невдалий подарунок чоловіка. Ну як можна було таке вчудити! Носити я її не буду, хоч вона дорога і натуральна. І не викинеш же.  Ось і бовкнула необачно Артему, що місця в шафах зовсім не залишилося і що купу зайвого місця займає подарована ним оця сама шуба. Отак взяла і ляпнула, не подумавши. Що тут почалося! Я, наївна, думала, що це вже для нас у минулому, а – ні. День народження у мене в листопаді. І минулого року на 35 років Артем подарував мені розкішну дорогу шубу. З розмірами вгадав, все підійшло. Хотів зробити сюрприз для коханої дружини. Справа навіть не в тому, що ми живемо на Одещині, і сувора зима з морозами і снігом останні роки у нас радше рідкість. І гроші, витрачені на шубу, були не останніми
життєві історії 0
Вчора ввечері перебирала і складала речі в шафах. І знову на неї натрапила – цей невдалий подарунок чоловіка. Ну як можна було таке вчудити! Носити я її не
А давай скинемось і купимо Марії Степанівні посудомийну машинку? Поки ремонт, її вмонтуємо і буде мама щаслива, – сказала дружина брата. Я ще так здивувалася, звідки така турбота в Лілі до свекрухи. Це лише тепер я зрозуміла, що все це було в їх сім’ї заплановано ще з того, як ми ремонт розпочали. – Ну, якщо разом скинемось, та давай, – відповіла я Лілі. З таким розрахунком ми і придбали з чоловіком посудомийку. Я і подумати тоді не могла, що в квартиру вони вже з села не повернуться. В ній тепер ґаздує мій брат і його нова дружина
життєві історії 0
– А давай скинемось і купимо Марії Степанівні на ювілей посудомийну машинку? Якраз ми, поки ремонт, її вмонтуємо і буде ваша мама щаслива, – сказала дружина брата. Я
Ми з Іваном тримаючись за ручки повернулися додому, а квартира напівпуста. Свекруха винесла з неї не лише те, що купляла вона чи її син, а й навіть мої речі, які я купила ще задовго до заміжжя, такі, як наприклад, мікрохвильовка і блендер. – Синок, я хотіла як краще. Пробач мене. Думала, ви вже остаточно розбіглися, а ти в ту квартиру стільки грошей вклав. Вона б тобі їх так точно не повернула, – сказала свекруха, коли ми приїхали до неї, щоб все повернути
життєві історії 0
– Ми з Іваном тримаючись за ручки повернулися додому, а квартира напівпуста. Свекруха винесла з неї не лише те, що купляла вона чи її син, а й навіть
Я маю все життя користуватися її каструлями, тарілками і стаканами. Бабуся чоловіка залишила нам в селі будинок, ми його вже продали, бо дуже потрібно було купити нову машину і закінчувати будівництво будинку Та що витворяє ця бабуська! Куди б її подіти? Ми її, до слова, про це не просили – бабуся сама хотіла жити з нами в місті в двокімнатній квартирі і сама запропонувала такий варіант. Говорила, що ще й з дитиною буде допомагати. Та де там!
життєві історії 0
Бабуся чоловіка залишила нам в селі будинок, ми його вже продали, бо дуже потрібно було купити нову машину і закінчувати будівництво будинку Та що витворяє ця бабуська! Куди
Як ти могла їх за поріг виставити? Це ж твоя найрідніша тітка і двоюрідна сестра. Їм так важко, Ліда розлучилася, одна сина виховує. Вже знов про тебе по селу слава пішла. – А мені вже без тої “слави” якось не пособі. Що б в тому селі без мене і робили. Перше, завилася я, немовля без шлюбу на світ привела. Друге – в столицю з дитям перебралася і не знати як я тут жила. Третє – десь та й зустріла чоловіка, ще й якого, бізнесмена, який не побоявся мене з дитиною взяти. А тепер остання – четверта – бо родичів не по родинному прийняла. – А нічого, що ті родичі мене з села і виперли, мамо?
життєві історії 0
– Як ти могла їх за поріг виставити? Це ж твоя найрідніша тітка і двоюрідна сестра. Їм так важко, Ліда розлучилася, одна сина виховує. Тягне все з мамою,
Я не очікувала, що моя улюблена сестра буде настільки суворою зі мною. – Це неправда, я просто дарую їм любов і увагу, – захищалася я. – Я хочу бути частиною їхнього життя, але я ніколи не хотіла б нашкодити тобі. Я думала, ти це оціниш, – розчаровано додала я. – Можливо, тобі справді варто трішки до них прислухатися. Вони хвилюються, що у тебе мало часу для них. І коли ти його знаходиш, то лише їх критикуєш. Вони самі мені це сказали. Ти це розумієш? – Уляна сказала мені не втручатися в сім’ю і поклала слухавку
життєві історії 0
Я люблю няньчити своїх милих племінниць і намагаюся приділяти їм якомога більше уваги та любові. Хоча я маю добрі наміри, моя сестра сприймає це як балування й заздрить,

You cannot copy content of this page