Головна

життєві історії

Коли колгоспи розпалися і роботи не було, свекор поїхав на заробітки в Чехію, а за деякий час прийшла звісточка: “Маю іншу, чекаємо на дитину”. Приїхав лиш на весілля дочки. Такий смирний і лагідний, пробачення просив у свекрухи – і вона пробачила. Та не довго тривав спокій. На той раз чкурнув до Польщі. Та сталося так, що здоров’я “здало”, прийшлося чоловіку привезти його додому. Поселили ми його в літній кухні. Та свекруха туди ні ногою
життєві історії 0
Не повірите, але мені шкода свою свекруху. Вже майже двадцять років в невістках (всяке було, хата не церква), але дивуюся їй. Чому вона така? Жила з чоловіком, Бог
Свої гроші він витрачав лише на себе. Не давав мені ні на їжу, ні на комуналку. Потім під приводом ремонту він виставив мене з квартири. Мовляв, поживи у мами, я поки що тут підлогу, стелю, шпалери. І понеслося. Спершу я приїжджала, допомагала. Потім він попросив не приїжджати, заважаю лише. До речі, в той ремонт я активно вкладалася грошима. Ви її дістали, симпатичний колега по роботі тут як тут
життєві історії 0
Я заміжня вдруге, ми щасливі з Олегом вже 7 років, один одного не обманюємо і не зраджуємо, виховуємо дочку. Але в першому шлюбі у мене все було по-іншому.
Коли стало геть скрутно, чоловік і нагадав брату, щоб той віддав йому борг в п’ятдесят тисяч. Сергій почав просити, ще трішки почекати. І все б нічого, та ввечері від його дружини Віки прийшло повідомлення, від якого в мене волосся дибки стало. “Ти б стидався. Брат називається. Нам зараз також важко, а тобі гроші подавай. Ти скажи Олені, нехай свою “спідницю” з дивана підіймає, сина в садок оформлює, і йде на роботу. Чого вона досі дармує?”
життєві історії 0
Таки прилетіло “бумерангом” Вікторії, і нічого, що з того часу минуло довгих дев’ять років. Ми з чоловіком і маленьким сином жили в Донецьку. Коли все почалось в 14
Якби я того дня не втекла до Італії, то б до старості літ нюхала Іванові шкарпетки. А так я живу як пані, бо Бернардо, то вам не Іван. В нас навіть прислуги є, до речі, українці. Нещодавно кума сказала, що Іван в Україні якусь жінку має. Мені її по справжньому шкода. А якщо чесно, то Іван правильно робив, що мене на заробітки не пускав. Певно відчував, що як поїду, то з кінцями. Ще б пак. Я і так поруч з ним пів життя – як в трубу!
життєві історії 0
Мій Іван правильно робив, коли мене не випускав на заробітки до Італії. Певно серце йому підказувало, що як поїду я, то вже з кінцями. Ще б пак. Я
Мирося коли з міста приїжджає, ох мама і радіє. Все готує: сир, сметану, молоко, свіжі яйця – все найкраще, щоб доця мала що з собою взяти! І бачили б ви, як мама її обіймає, цілує в чоло, коли та прибуде. А я одного разу не витримала і кажу: “Мамо, а мене чому не обіймаєте?” На що почула: “Обійдешся! Не заслужила!” Чим я так завинила перед мамою, що не відчуваю любові? Адже ми діти доти, доки живі наші батьки!
життєві історії 0
Моя історія про обійми… Якими різними вони бувають. Неймовірні вони у закоханих, дружні і легкі у товаришів, вірні і на все життя у рідних людей, а от обійми
В мене шикарний будинок, на подвір’ї бруківка і все засаджено квітами, але я заздрю “білою заздрістю” подрузі, яка живе в маленькій дерев’яній хатинці. Річ в тім, що я в невістках, а вона в себе дома. Просто Мар’яна живе в своє задоволення. Мама зранку її не будить, а тихенько йде на кухню і готує сніданок. Я ж повинна стати не пізніше свекрухи. А в той час, як я збирала гроші на новий дах, моя подруга пів світу об’їздила
життєві історії 0
Як можна по різному проживати життя, коли ти донечка у себе вдома і коли ти за невістку у батьків свого чоловіка. Таке життєве порівняння завжди спостерігаю я, кожен
Минулого року у нас народилася донечка Соломійка. І тут моя дружина Леся в декреті вирішила, що я маю їй допомагати. «Допомагати» – означає взяти на себе частину її турбот. Вона чомусь вирішила, що коли я приходжу з роботи, то маю взяти дитину повністю на себе, щоб вона відпочила, та ще й прибрала. А в мене ось сил немає! Я теж хочу поспати. Іди, люба, працюй сама на свої вії
життєві історії 0
Минулого року у нас народилася донечка Соломійка. І тут моя дружина Леся в декреті вирішила, що я маю їй допомагати. «Допомагати» – означає взяти на себе частину її
Всьому виною коліжанка, і ті – “трускавки”. Не поїхала б я до тої Польщі на сезонні роботи, була б в мене й надалі гарна сім’я. Я не так за грошима чкурнула, хоча і вони не зайві, а щоб відволіктись від сімейних клопотів. Іван мене довго відмовляв, ніби відчував, що я накою там “чуда”. Та я вперта, що задумала, те зробила. Тепер одне залишається – лити сльози в подушку!
життєві історії 0
Всьому виною коліжанка, і ті – “трускавки”. Не поїхала б я до тої Польщі на сезонні роботи, була б в мене й надалі гарна сім’я. Я не так
Я сьогодні назбирала кошик і ще відерце тих огірків. Знала, що син з невісткою приїдуть. – Ти, Настуню, зараз у відпустці. Самі собі закатаєте на зиму. В мене вже здоров’я нема! – Невістка нічого не сказала, тільки очима завернула на мого Тараса. Ввечері вони поїхали. Я щаслива, що огірки “в добрі руки” передала. А наступного дня сіла з телефоном, і вирішила сина по відеозв’язку набрати
життєві історії 0
Моя невістка настільки лінива, що просто слів бракує. Як я готове давала, то було добре. Цього року я вже мудріша. Ми з чоловіком живемо в селі. Господарки, як
Обох дітей, сина і доньку, які вже створили свої родини, я вмовляю не народжувати дітей, а жити для себе. Що в світі оно коїться, а в Україні зокрема? А яка екологія? Взагалі не зрозуміло, куди наша цивілізація котиться. Тобто, якраз зрозуміло, і перспективи – не райдужні
життєві історії 0
Ну дійсно, невже обов’язково народжувати дітлахів, продовжувати рід? Вважаю, що в сьогоднішніх реаліях без цього цілком можна обійтися. Так, мені теж хотілося б рідних онуків, але не так,

You cannot copy content of this page