fbpx

Вчора нас з сім’єю вперше за три роки покликала до себе в гості сестра. Накрила стіл із різних закусок, а це і канапки з червоною рибою, різні сири і ковбаски. Чоловік шашлик приготував на мангалі. Я трохи поїла а потім питаю: “Олеся, а щось і гарячих страв буде?” На що у відповідь почула: “Все що на столі, більше нічого”. Додому я їхала сильно засмучена, адже так жити не можна. Моя сестра вже не молода дівчина, а елементарно навіть гостей приймати не вміє

Коли моя сестра покликала мене у гості, то я була дуже здивована цьому запрошенню. Адже в моєму домі то вона часта гостя, а ось до неї можна їхати лише тоді, коли вона нас покличе.

Вона в мене бізнес вумен, тому їй завжди ніколи займатися цими застіллями, як і приготуванням їжі. Переважно вони з чоловіком харчуються по ресторанах.

А я більш така, сімейна людина. Завжди знаходжу час, щоб чимось смачненьким порадувати своїх рідних. Живу я з чоловіком і татом. Виховуємо ми дві чудові донечки Віру і Надійку.

Я вже змалечку привчаю своїх дівчат до домашньої їжі, а ще до того, що сім’я має збиратися за одним столом і хоча б снідати і вечеряти разом.

Чого не можу сказати про свою сестру Олесю. Та ще не спішить мамою ставати, говорить, їй ніколи з ними няньчитись, та й життя в неї постійно кудись біжить. Хоч і старша від мене на шість років і вже сороківка на носі.

Вчора нас із сім’єю вперше за три роки покликала вона до себе в гості. Накрила стіл із різних закусок, а це і канапки з червоною рибою, різні сири і ковбаски.

Чоловік шашлик приготував на мангалі. Я трохи поїла а потім питаю: “Олеся, а щось і гарячих страв буде?” На що у відповідь почула: “Все що на столі, більше нічого не буде”.

Додому я вже їхала сильно засмучена, адже так жити не можна. Моя сестра вже не молода дівчина, а елементарно навіть гостей приймати не вміє.

Та з таким відношенням до сім’ї чоловік її скоро покине, як знайде собі кращу партію. Вже наступних вихідних хочу з сестрою знову зустрітись, та в цей раз вже, щоб відверто порозмовляти.

Вона небайдужа мені людина, і хто як не я, має їй допомогти. Та все в голові крутиться, як правильно розпочати розмову, щоб достукатись до неї? Можливо ви мені дасте якусь мудру пораду.

Читайте також: З села я ніколи не повертаюся з пустими руками. Мама і яєць зладує, і м’яса передасть, і городину. Але мама не може зрозуміти, що я все це собі можу купити в супер маркеті. На бензин мені йде в рази більше грошей. Свою дочку я до села не привчаю і стараюсь не везти. Не пригодиться їй то у житті. Та мама і тут мене дорікає. “Дівчина має вміти все, а чи пригодиться їй це у житті, це окрема тема для розмови”. Як їй пояснити, що від того села мене вже нудить?

Я відчуваю, що її майбутнє частково буде залежати від нашої розмови – наскільки я її зможу переконати і настановити.

Наперед щиро дякую вам за поради!

Автор – Успішна Емма

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

Передрук категорично заборонено!

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

You cannot copy content of this page