З села я ніколи не повертаюся з пустими руками. Мама і яєць зладує, і м’яса передасть, і городину. Але мама не може зрозуміти, що я все це собі можу купити в супер маркеті. На бензин мені йде в рази більше грошей. Свою дочку я до села не привчаю і стараюсь не везти.
Не пригодиться їй то у житті. Та мама і тут мене дорікає. “Дівчина має вміти все, а чи пригодиться їй це у житті, це окрема тема для розмови”. Як їй пояснити, що від того села мене вже нудить?
Моя мама вже геть мене замучила тими поїздками в село.
Мої мама з татом живуть в селі самі. Тримають невеличку господарку, пару курей, свинку і трішки городу.
Та моя мама постійно наполягає на тому, щоб я кожні вихідні приїжджала і допомагала їй. То в квітнику порядок навести, то на городі грядки до ладу привести.
Звісно, що з пустими руками я ніколи додому не повертаюся. І домашніх яєць мені мама зладує, то м’яска підкине. Тай овочів постійно по сезону передає.
Та без всього цього я б могла і обійтись, якщо врахувати затрати на дорогу. Всю цю передачку зі села я б могла собі спокійно купити в супер маркеті і не паритись.
Живемо ми в місті з дочкою, чоловік мій за кордоном на заробітках. Життя в місті сильно відрізняється від сільського.
В місті у свій вихідний можна піти на прогулянку, чи шопінг, що дівчата дуже люблять. А ще забіжимо у кафе смачно пообідати, що вже й вдома їсти можна і не готувати.
А моя мама постійно вигадує різні причини, щоб мене на село виманити. То в неї тиски скачуть, то вона впала і ноги у неї ниє.
Питаю, як впали?
А вона за курчатком в гумових шльопанцях бігла, послизнулась на траві і впала. Питаю, чи то курча саме би не прийшло, що ви за ним бігаєте? А вона сміється.
Вже й не знаю, як мені мамі пояснити, що ці поїздки мені не до вподоби, що у свій вихідний день, я хочу відпочити. Наприклад, провести його з подругами чи з дочкою.
А за дочку то взагалі окрема історія. Я свою Іринку зі собою в село не беру, вона вчиться, та й не хочу її цими сільськими роботами напрягати.
То моя мама постійно на мене бурчить, дорікає, що я виховаю ледачо. Що вона виросте і нічого вміти не буде. Пояснюю мамі, що в місті їй ці сільські навички не пригодяться, а вона мені: “Дівчина має вміти все, а чи пригодиться їй це у житті, це окрема тема для розмови”.
І що я вже маю з мамою робити? Як її переконати, що все це, що вона робить, нам давно вже не потрібно? Краще б відпочила на старості літ, подивилась телевізор, чи почитала книжку.
Ну хіба я не права?
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
