Через 3 роки мій тато одружився. І ось, як в казці, у мене нарешті з’явилася мачуха: злюча, не гарна, словом, не така, яку б я хотіла бачити поруч.

Я виросла з нею, вона мене виховала. Хоча і вихованням це було складно назвати…

За кожну роботу, яку я не так зробила, або не змогла вона мене сварила, і сварила так добряче, доходило до того, що мене трусило всю.

Я завжди по ночах плакала!!! А що ж мені ще залишалося робити? І молила Бога щоб позбавила мене від неї.

Коли мені було 17 років її брат переїхав до нас. І вони з моїм батьком добряче випили.

Уже пізно було, всі лягли спати, і десь о 3-й годині ночі відчиняються двері моєї кімнати, зайшов брат мачухи і закрив двері…

Я кричала про допомогу, та, як мені здається, ніхто не хотів цього чути.

За всі ці роки я жодного разу не спілкувалася зі своєю мамою. Але після всього, що сталося я її шукала і знайшла.

Я з нею не спілкувалася лише тому, що тато не дозволяв. Я була налякана і не могла піти проти його волі.

Одного дня, я, не витримавши всього того, вкрала у тата гроші і втекла з дому. Перед тим я подзвонила мамі, і сказала, щоб вона мене зустріла. Так ми з мамою і зажили разом в Криму.

Я б дуже хотіла, щоб син мачухи був покараний за свій ганебний  вчинок.

А взагалі, хочу забути ці часи, як страшний сон, і хай буде, що буде. Головне ми з  мамою щасливі – нарешті…

Передрук без посилання на ibilingua суворо заборонений!

Фото ілюстративне – ya-roditel.ru

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook