Бачу, що на старості літ мій чоловік стає таким прискіпливим і нестерпним!

Живемо з Тарасом у великому місті. Наш житловий будинок знаходиться майже у центрі. Цей шум і гамір впливає на настрій чоловіка.

Він мріє продати нашу квартиру і купити маленький особнячок десь на краю міста. Щоб тримати курочок і кроликів.

“Надю, не витримую жити в цьому “курятнику”! Сусіди зверху постійно сперечаються, чути все! А ті що знизу – молоді – чути музику допізна. Не витримую!”

Я його розумію, бо стільки років одне й теж. Правда, є у нас дача, маленька діляночка землі, де вирощуємо городину: і огірочки, і кабачки, і моркву, і бурячок. Деколи син Дем’ян нас туди відвозить або їдемо міським транспортом!

Синочок вже давно одружений, живуть собі з дружиною окремо, а до нас приїжджають деколи на вихідні!

Дем’ян проти того, щоб ми мали дачу, каже: “Мамо, ви більше проїздите, аніж щось привезти з тої дачі. Не вигідно і все!”

Та хіба можу щось сказати синові, він не розуміє, що ми вже на пенсії, багато коштів не маємо, на все не вистачає! Хоч би колись запитав чи щось купити – так ні ! Я теж мовчу, не хочу бути тягарем для нього. Адже має свою сім’ю, нехай годує.

Сталась така історія у нас: одного дня Тарас з дачі приніс перший урожай – кілька огірочків та й каже: “Знаєш що, Надю, поклади ті огірки в мішечок, а я ще за день принесу – заквасиш!”

Так і зробила! А на другий день до нас в гості прийшла його рідна сестра Валя: “Які ви господарі, невже виростили такі гарні огірочки!? Якби я хотіла такого салатику, з домашніх огірочків, ще з дитинства пам’ятаю смак!”

Що ж мала робити? Посиділи ми з Валею, попили чаю, а “на дорогу” дала їй ті огірки. Хотіла потішити сестру.

Під вечір прийшов Тарас, поговорили, як день минув, що нового.

Я сказала про візит Валі, що хотіла поговорити про щось важливе з братом, але недочекавшись, вона пішла додому! Та що ж було потім: чоловік пішов на балкон, заглянув до мішечка (бо хотів одного огірочка), а там пусто. Розказала, що пригостила його сестру!

“Як ти могла, навіщо, ти ж знала, що вони “домашні”, а Віра хай на базарі купить, вона їх не вирощувала! Як помогти то її немає, а їсти – то з радістю!”

Читайте також: Я не хочу, щоб мій син спілкувався і дружив зі своїм двоюрідним братом. Річ в тім, що вихованням Артура ніхто не займається. Дитина росте, як “зело”, і погано впливає і на нашого Дениса. Та мій чоловік ігнорує мої прохання, більш того, звинувачує мене, що я йду проти цієї дружби, бо того його родина. Я б ще мовчала, якби не та ситуація, про яку нещодавно мені розказала сусідка

Того вечора ми посварились за ті огірки. Не могла подумати, що Тарас такий жадний.

Що ж буде далі? З роками щоразу то важче з ним жити! Як мені бути?

Автор – Наталя У

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

Передрук заборонено!