Дівчата метушливо збиралися в гості. Дідусь отримував пенсію чітко день у день, а, значить, настав час його відвідати.
– Галю, він точно скучив, точно дасть грошей, як і місяць тому. Побігли!
Михайло Микитович свого часу залишив дружині та сину будинок, а сам з’їхав на орендовану квартиру. Він так і не зміг «звикнути» до дружини, яка не просто ревнувала його до всіх жінок, а й кидалася то зі качалкою в руках, то з молотком.
Ревнощі її були настільки сильні, що чоловік вирішив не ризикувати і по-тихому втік з дому. Першого ж тижня «тихого життя» подав на розлучення, бо повертатися до небезпечної жінки не планував.
Дружина легко підім’яла під себе сина, якому взагалі не давала спілкуватися з батьком. З віком він перетворився на досить пасивного та чоловіка, який самостійно не міг навіть вибрати собі одяг.
Мати контролювала його життя від і до, тому сусіди не здивувалися, коли чоловік по-чорному почав заливати за комір.
Мама подумала, потім ще раз і вирішила одружити сина, бо сама з ним уже не впоралася. Знайшла таку ж, як сама, домінуючу жінку, старшу за сина, і переконала його в тому, що це найкращий варіант.
Тихе весілля, потім тихі запої, з якими боролися вже дві жінки, які вважали себе головними в будинку.
З’явилися діти, що копіювали поведінку мами та бабусі. Милі такі дівчатка, які звертали увагу лише на слабких чоловіків, морально слабких.
І ось бабусі не стало, слідом за нею зліг батько. І саме в цей момент невістка «зрозуміла», що онукам треба спілкуватися з дідом. Він же зовсім одинокий, дітей більше так і не завів і онуків-онучок немає в нього більше.
Старенький такий дідусь, хазяїн будинку в центрі, та ще й з пенсією у 10 з хвостиком тисяч гривень.
Дід, якому так не вистачало останнім часом уваги, з радістю відгукнувся і почав спілкуватися із сім’єю сина та всім їм допомагати, у тому числі й фінансами. Внучки відразу ж його «полюбили, адже купував він усе, що вони хотіли, спочатку не дивлячись на цінники.
Спочатку він також давав дівчаткам Валі та Галинці гроші щоразу, коли ті приходили в гості.
Через півроку Михайло Микитович зрозумів, що надто вже балує онучок і «урізав їх кишенькові» до 1000 гривень. Внучки, зрозумівши, що більше він їм тепер не видаватиме, стали приходити раз на місяць, щоразу «вгадуючи» точно день видачі пенсії.
Неприємно, коли ти потрібний близьким лише тому, що даєш їм гроші.
Зрозуміло, що різниця велика у діда та онучок у віці, мало спільних для розмов, але невже так складно дівчаткам дзвонити час від часу йому і питати як справи, щоб не таким явним був їхній прихід у гості «за грошима»? Михайло Микитович тільки гірко зітхає.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
