Моя подруга молодець, 12 років у шлюбі, жодної суперечки зі свекрухою. Коли вона мені це розказувала, я не могла повірити. Хоча передумов для непорозумінь достатньо.

– Юля, ти нині банки крутитимеш? – запитала свекруха.

– Ні, ніколи, завал на роботі – відповіла Оксана.

– Банки мені привезіть, я вам також накручу, з посмішкою сказала Анна Степанівна.

– Дякую, але не треба. Ви й так втомлюєтеся.

– Мені не важко. – Наполегливо відповіла свекруха.

– Дякую, привеземо, – посміхнулась подруга.

Я не стала поганою господаркою, яка без банок з лечо як без рук. Мене не стали звинувачувати в тому, що я зібралася морити чоловіка та дитину голодом. Мені не прочитали лекцію про користь компотиків у зимовий час. Ми просто забрали порожні банки, а забрали — повні.

З початку травня я чи чоловік без проблем возили Анну Степанівну на дачу. Ми пололи, садили та поливали. Декілька разів відмовилися їхати.

– На дачу їдемо у суботу? – запитує свекруха.

– Вибачте, не вийде. – Повернувшись, відповіла я.

– Нічого страшного. Я сама з’їжджу.

– Ми б з радістю склали Вам компанію, але не можемо.

– Не виправдовуйся. Все добре. – Посміхнулася свекруха.

І справді – все добре! Тетяна не дзвонила синові та не вимагала відвезти її або з’їздити з нею. Вона не стерла у нас під вікнами, трясучи розсадою. Не дорікала ягодами та свіжими огірками. Все на добровільній основі: захотіли — поїхали, не захотіли — ніхто не засудить.
А Дитина. Дитина – окрема тема для наших суперечок.

– Юля, пробач! Чи не побачила! Дашенька взяла ножиці та себе підстригла! – сумно розповідала свекруха.

– Не переживайте, волосся не зуби – відросте.

– Давай я в перукарню з нею схожу? Там Даші красиву стрижку зроблять.

– Дякую, але ми самі зводимо. Не треба вам гроші витрачати.

– Моя вина!

– Все гаразд. Точно. Дякую, що погодилися взяти Дашу на вихідні.

Забрала доньку, зводила до подруги-перукаря. Вона почула, що Даша себе обстригла з недогляду бабусі, і почала: «Та якби моя свекруха. Я б її теж обстригла!»

За що? Нічого непоправного не сталося. А волосся. Я в дитинстві теж із ножицями «пограла», та так, що мама плакала над обрізаними кучерями. Хто так не робив? І сенс влаштовувати скандал, якщо все одно вже нічого не змінити?

– Юля, я пам’ятаю, що мала привезти Дашу о пів на дев’яту. Вибач, але вона заснула. Якщо хочеш, я можу розбудити і привезти. – Запитала свекруха.

– Нехай спить. Спасибі. Я вранці за нею заїду. – з посмішкою відповіла я.

– Давай, я сама відведу її до садка?

– Ви запізнитесь на роботу. Я встану раніше і заїду. Мені не важко. Ще раз дякую.

Встала раніше і з’їздила. Не переломилася. Не вимагала, щоб Тетяна встала о п’ятій ранку і їхала на роботу через дитячий садок. Іноді Анна Степанівна, нетактовна. Але я не звертаю на це уваги.

– Оксано, ти поправилася? – Запитала свекруха.

– Так, є небагато. – Відповіла я, сміючись.

– Хочеш, я з Дашею сидітиму вечорами, а ти в зал запишешся?

– Ні, дякую. Але якщо надумаю – звернуся.

– Звертайся!

Що тут такого? Так, я набрала ваги, вона помітила. Сенс ображатися на констатацію факту? Тим більше, що одразу було запропоновано допомогу? Треба було губки надути, ніжкою тупнути і чоловікові істерику влаштувати: “Ааа, твоя мати сказала, що я жирна!” Кому б стало краще?

Рідкісні зауваження щодо порядку в квартирі я пропускаю повз вуха, при цьому чемно погоджуючись: так, не прибрано. За поради з готування — дякую: добре, наступного разу спробую інакше.

І так – Анна Степанівна, має повне право приходити до нас додому у будь-який час дня та ночі: тут живе її син та онука. Чому вона в когось має питати дозволу, щоб побачити свою сім’ю?

Але свекруха рідко користується цим правом, воліючи дзвонити та попереджати. У будь-якому випадку, вона найбажаніший гість у нашому будинку.

Більшість причин для непорозумінь не варті. Або бажання потішити своє его і полагодити образу настільки велике, що треба відразу встати в стійку і почати стравлювати чоловіка з його матір’ю?

Анна Степанівна, також заплющує очі на багато речей. Зі свого боку вона також ретельно оберігає наш негласний світ, за що я їй дуже вдячна.
Чемність, розуміння та вміння поставити себе на чуже місце — ось три кити, на яких стоять наші стосунки. Потрібно просто постаратися полюбити жінку, яка народила вашого чоловіка.

Треба бути поблажливим до її промахів та випадкових провин. І вам дадуть відповідь тим же. Дванадцять років добрих стосунків із Анною Степанівною тому приклад.

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua