fbpx

Дивина на Волині: їхня історія кохання неймовірна! Між парою знову спалахнула шкільна любов і привела під вінець через 60 років після розставання!

Знову спалахнула шкільна любов привела під вінець!

Ця пара з Волині відгуляла весілля через 60 років після розставання!

77-річна Анна Кузьмівна Пікалюк з села Хворостів на Волині – дама скромна.

Хоча без неї в селі до недавніх пір було не обійтися – обшивала всіх місцевих модниць і модників. За часів убогого асортименту одягу Анна Кузьмівна мала славу місцевого кутюр’є. Та й зараз від підробітку не відмовляється, хоч уже більше 20 років на пенсії – якщо кому треба, із задоволенням шиє на дому.

Наречена на пенсії

Про себе Анна Кузьмівна говорити не любить – скромна. Вважає, що щастя любить тишу – нічого кричати про нього на всю округу. Але розповісти є що – не так давно, незважаючи на похилий вік, коли про романтику вже і не згадуєш, знову пішла під вінець! Та не аби з ким, а зі своєю юнацькою любов’ю!

– Природно, все село про це знало. А одна з наших жінок працює в редакції газети, напевно, вона і розповіла журналістам, – розмірковує про телефонні дзвінки з усієї України, що раптово звалилися на її голову,  Ганна Кузьмівна. – Але ви багато не пишіть – не треба!

Як не впиралася жінка, а довелося розповідати – не кожній же щастить зустріти свого принца, коли тобі вже давно не те що за 30, а навіть за 70! Але Анна своє щастя знайшла. Хоча відмахується – заміж не хотіла і не збиралася ні за свого закоханого “юнака”, 79-річного Анатолія Бабича, ні за когось іншого.

– Так вийшло, – скромно зауважує Анна Кузьмівна. – Видно, доля.

Поїхав на цілину

Анатолій і Анна знайомі з дитинства – подружилися, ще коли вона в перший-другий клас бігала, а він – в четвертий або п’ятий. Спочатку дружили, потім – за ручку трималися. Подорослішавши, цілувалися крадькома.

– Жили в 100 метрах один від одного, – згадує Анна Кузьмівна. – А потім, після восьмого класу, він поїхав в ПТУ вчитися під Володимир. Звідти всю молодь відправляли обробляти цілину – і він теж поїхав. Там і одружився. Повернувся вже з молодою дружиною.

Кинута кохана підступних планів не будувала. Село адже, всі один одного знають. Вирішила – вже краще бути добрими сусідами, ніж розігрувати ревниві спектаклі на потіху людям. Незабаром і сама заміж вийшла, народила дочку. А ось у Анатолія спадкоємців так і не з’явилося.

Захистив від хуліганів

Анна – жінка, по голосу відчувається, горда. “Та не треба” його “стільки згадувати!” Чий не завидний жених, точно не Ален Делон – символ чоловічої краси часів молодості Анни і Анатолія.

Але потім жінка зізнається – важко було без чоловіка в будинку. Чоловік її пішов з життя більше десяти років тому. Єдина дочка вийшла заміж і поїхала під Житомир. Працює там юристом. Онук – військовий. Ось до них і почала збиратися Анна, коли в селі занадилися бешкетувати хулігани.

– Влаштовують погроми, лізуть у двори, в хати, де живуть самотні жінки. Страшне, що робиться! На вулицю ввечері і не вийдеш, – скаржиться Анна Кузьмівна. – Уже зібралася до дітей, як Толік почав заходити. І якось так закрутилося-закрутилося, що одружилися. До дітей не поїхала. Тепер, коли чоловік є, хуліганів біля будинку не спостерігаю. А раніше на них управи не було – ні поліція, ні в сільраді нічим допомогти не могли.

Другий чоловік, каже Анна, дістався їй хороший – працьовитий, по господарству допомагає. До сих пір жінка тримає свиней, птицю, город. А до цього управлялася і з коровою, і коня тримала. До весілля з усім доводилося справлятися самій.

Зізнається – “на хвилинку” любов її юності Анатолій забігав вже давно. Але все цнотливо, без таємних побачень. А коли пару років тому не стало його дружини, глянув по-іншому на своє перше кохання. Почав заходити вже як кавалер і наречений.

Каже – отямитися не встигла, як уже “замужем”! Відзначали весілля з односельцями і родичами, влаштувавши вечірку.

Фото з відкритих джерел.

You cannot copy content of this page