Існує ціла низка факторів, чому війна в Україні може затягнутись — політолог. Наразі необхідно готуватися до відбиття нових атак російської армії.
Путін не заспокоїться — після перших невдач він не піде просто так з України. Про це повідомив директор Центру політичних досліджень “Пента” Володимир Фесенко.
За його словами, судячи з останніх рішень саміту НАТО, пряма російська загроза країнам-членам Альянсу сприймається як довгострокова. Тому Альянсу слід подбати про своє оборонне озброєння.
“Північноатлантичний Альянс має терміново відновити себе як реальну оборонну структуру. Це передбачає термінове збільшення військових витрат країн-членів НАТО. Фактично йдеться про нарощування виробництва озброєння та зміцнення оборонного потенціалу НАТО”, — написав Фесенко.
За словами політолога, є ціла низка факторів, які свідчать про можливість затягування війни Росії в Україні. Насамперед, Путін не піде просто так з України після перших невдач, тому треба готуватися до відбиття нових атак російської армії
“Для цього треба забезпечити поповнення потреб Збройних сил України у зброї та боєприпасах. І має йтися не лише про передання Україні старих, ще радянських озброєнь, або надлишків озброєння в окремих західних країнах. Потрібна довгострокова програма постачання Збройних сил України. Це є обов’язковою умовою нашої майбутньої перемоги”, — наголосив Фесенко.
Він переконаний, що необхідно розробити програму на кшталт ленд-лізу, яку використовували Сполучені Штати для підтримки Великобританії та Радянського Союзу у війні проти фашистської Німеччини.
“Цю ідею вже неодноразово висловлювали, і її вже потрібно практично опрацьовувати. Така програма дозволить поставити допомогу Україні на системну, сплановану та стратегічну основу, забезпечуючи її потреби на перспективу, а не лише у поточному режимі та лише з частковим покриттям наявних потреб”, — пояснив Фесенко.
Нагадаємо, в адміністрації президента США та в експертних колах наразі не мають чіткого бачення, .скільки може тривати війна в Україні.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Недавні записи
- Моя мама доглядає хворого батька. Дякувати Богу, господарки вже позбулася. Ми допомагаємо з братом фінансово. І все б нічого, якби мій дядько, мамин рідний брат, не запалився ідеєю переселити дев’яносторічну маму в село, бо там свіже повітря. Я вже сказала мамі, що якщо вона на цю авантюру піде, то і копійки від мене і брата не отримає. То як в квартирі маминій жити, то на раз-два, а як прийшлося доглядати літню людину, то на тобі Марусю, бо ти в селі живеш!
- Ми купили свекру теплу сорочку і три пари шкарпеток, для мами торт і парфуми і поїхали. Та в селі нас чекав сюрприз у вигляді Орисі і дітей. Виявляється, Орися, як повноправна невістка, розгулювала по подвір’ї з телефоном і знімала, як вона казала, “контент”. Ми привіталися і я пішла до свекрухи. Ви собі не уявляєте, яким поглядом вона на мене зиркнула, а потім сказала: “Іноді люди розходяться на деякий час, а потім знову сходяться”. І це вона сказала жінці, яка стоїть перед нею з величезним пузом
- Ввечері я вийшла у двір, а там морозище під п’ятнадцять градусів. Налякалася я і пішла в котельню, ще дров підкинути, в чоловіка нічна зміна, діти вже лягли відпочивати, а я переживала, щоб вода в трубах не замерзла. А тут наш собака вірний, дружок Чарлі, як шмигнув на м’якеньке крісло і не захотів виходити. Та й я не виганяла його, пошкодувала, щоб не змерз. Якби я тільки знала, що то ніч на Андрія, і що нам збитки зроблять, я б навпаки Чарліка залишила на сторожівці
- Після того, як дочка вийшла заміж у Польщі, а мені стало дуже важко, я зібрала всі гроші на той квиток у Краків і стала жити з дочкою і зятем під одним дахом в будинку. Але ось я в своєму меленькому селі. Ніколи не думала, що рідна дитина виставить мене за двері, залишивши без копійки. Мій зять – бездушна людина! Це я зрозуміла давно, ще коли дочка перестала допомагати мені копієчкою. Дивлюся серіали, зрідка спускаюся до холодильника і назад. Мене було не видно і не чути
- Сьогодні за сніданком Катерина Степанівна сиділа засмучена, наче хто з родичів на небеса відправився. Причиною стало те, що гуска “ласти склеїла”. Після в свекрухи піднявся тиск, а коли я його міряла, вона розплакалась, адже вона її виходжувала, годувала, купляла їй вітаміни. Скажу відверто, я в подиві від цієї ситуації. Коли моя донечка потрапила в лікарню, то моя свекруха жодної сльозинки не впустила. Більше того, вона навіть особливо цим не переймалась. Говорила так черство: “Там є лікарі і вони їй допоможуть”