Коли мені з Канади подзвонила тітка і спитала, як там мама, я здивувалася, бо знала, що мама вміє користуватися ноутбуком, який ми віддали їй, бо дітям купили новий, і що вони зідзвонюються по відео через день.
– Та мама твоя вже майже місяць на зв’язок не виходить, ось я і хвилююсь. В цю ж хвилину я і подзвонила мамі, щоб вияснити цю ситуацію. Я знала, що брат має важкий характер, але це вже перебір.
Тато наш був старший за маму майже на п’ятнадцять років. На даний час його вже немає на цьому світі.
Жили батьки бідно, хоча все робили задля нашого з братом блага.
Я вивчилася на медичну сестру, хоча хотіла вступити в університет і стати лікарем. Але в батьків тоді грошей не було.
Я таки здійснила свою мрію, але коли вже вийшла заміж.
Брат хотів поступати на юридичне, але не поступив, а щоб “допомогти”, грошей батьки не дали.
Після цього він і затаїв на них обіду, бо ті не відкрили йому дорогу у життя.
Ми не голодали і ходили одягнуті, як і інші діти. Батьки працювали в колгоспі звичайними робітниками, згодом мама влаштувала поваром в школу, але це коли ми вже були дорослі.
Іван після армії одружився і жив в Житомирі.
Та не довгим його було життя з Ольгою. Не врятувало і двійко діточок. Розлучились вони.
Брат не мав свого житла тому приїхав жити до мами в село.
Відразу ж він дав їй зрозуміти, що він живе окремо, а вона окремо.
– Я собі сам готую, а ти собі сама. Те ж саме і з послугами і продуктами.
Словом, вони жили в одному домі, як чужі люди.
Я мамі допомагала чим могла, але в нас з чоловіком троє діток, тому сильної фінансової підтримки я не давала.
Коли їхали в село, то купляли продукти, чи миючі засоби. Інколи возила маму на базар, щоб купити їй пальто чи взуття.
Іван ніколи не сідав з нами за стіл. Зазвичай він просто йшов з дому.
Вже три роки, як брат з другом відкрив свій бізнес – автомийку.
Іван навіть автівку хоч і б/у, але купив. Також він почав гарно одягатися. Але мамі як не допомагав, так і не допомагає. Звичайно, мама дуже важко це переживає, але мовчить, а що буде казати.
Іван звинувачує її у всьому: за бідне дитинство і навіть в тому, що не склалося його сімейне життя, хоча, до чого тут мама, поняття не маю.
Знаю, що він платить аліменти на дітей і раз на рік провідує їх.
Я з Ольгою не спілкуюся, вона викреслила нашу сім’ю зі свого життя.
Іван дуже добре все рахував. Він і копійки більше не платив за світло чи газ в домі. Все до копійки мамі вираховував.
Єдине, за що він платив повністю, це інтернет. До його появи в будинку в мами не було комп’ютера і само собою проведеного інтернету. Іван провів і став ним користуватися.
Через деякий час ми віддали мамі ноутбук дітей.
Ми підключили, навчили, все було добре.
Рідна сестра мами живе в Канаді багато років, тому їм зручно було спілкуватися.
І ось вияснилась ця ситуація після дзвінка тітки Стефи.
Річ у тім, що Івану не сподобалось, що мама користується інтернетом, за який він платить і той вирішив відключити його, не попередивши ні мене, ні маму. Брат почав користуватися мобільним зв’язком і інтернетом.
Звісно, я все виправила і оплатила мамі.
Але мене дивує інше. Як брат так може чинити з рідною людиною?
Я до цього з ним говорила, вітала на свята чи дні народження, а тепер просто не можу й дивитися в його сторону.
В нього кам’яне серце і правильно, що Ольга з ним розлучилася…
Автор – Наталя У
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
