fbpx

Коли народився перший син, зі мною була мама. Вона прала, готувала, прибирала. Я ж тільки те й робила, що приділяла час дитині. На чоловіка я не розраховувала. А вже коли на світ з’явився другий син, я зрозуміла, що з чоловіком щось не те. Все вияснилося, коли я одна з дітлахами поїхала до дідуся і бабусі. Мирон не знав іншої моделі батька. Але я і тут знайшла вихід

Я спершу не розуміла, чому мій чоловік так відноситься до наших дітей. І лише коли я детальніше дізналася про його дитинство, то всі пазли зійшлися.

Але це мене все-рівно не тішило. Я не знала як пояснити чоловіку, що він не правий і роль батька для дитини, будь-кого, чи то дівчинка, чи син – дуже важлива.

До того, як ми з Мироном стали батьками, в нас все було гарно. У нас свій будинок в селі, великий сад, подвір’я.

В нас двоє дітей, два синочки, яким десять і чотири рочки.

І все б нічого, та Мирон впевнений, що вихованням дітей повинна займатись лише мами. Він має заробити гроші, щоб сім’я ні в чому не потребувала.

Спершу, коли був лише один син, я скидала все на те, що він боїться. Та й я нічого не робила, сиділа в декреті і доглядала дитину. Майже рік часу після народження Дмитрика з нами жила моя мама.

Тому особливо я не чіпала чоловіка, щодо виховання.

Коли з’явився друг й син, то стало складніше.

Старший пішов в школу. Привести, завести, кружки, вся домашня робота і малесенька дитина руках. (мама вже зі мною не була).

Я стала просити у чоловіка допомоги, що я не встигаю сама, але він, крім того, щоб поколисати на вулиці пів години візочок, нічого не робив.

Мирон наголошував, що в нього інше завдання – нас забезпечувати.

І лише коли так вийшло, що я з дітьми цілий місяць була у батьків Мирона (вони живуть в іншому кінці України від нас), я зрозуміла, що він іншої моделі батька не бачив, тому і вважає, що це норма.

Якщо зі мною і моїм братом наш тато грався, вчив їздити на велосипеді, ходив з нами на риболовлю. І взагалі, читав нам книги, розказував різні історії – словом, приділяв нам так само часу, скільки і мама.

То в Мирона буле все не так. Тато воєнний. Його часто не було дома. Він приносив гроші, і більше його нічого не хвилювало.
Мама ж Мирона і другого сина виховувала одна.

Більш того, як я від сусідки свекрухи дізналася, він ще й дам різних мав. Свекруха про це знала, але мовчала…

Читайте також: Можна сказати, що грошима ми обоє скинулися, а якщо точніше, то я дала більше, оскільки допомогли батьки. То чоловік мене возив на роботу, то я інколи сідала. Словом, все було добре, поки до нас не приїхали на тиждень батьки Ігоря. – Як ти дозволяєш на своїй машині Олі їздити? Я б так не ризикував!, – наголосив свекор. Я ж думала, що він жартує. Потім і свекруха підключилася. – Ой, це не жіноча справа. – І тут мене “прорвало”

І ви знаєте, коли я повернулася з дітьми додому я вирішила знайти толкового психолога. Благо, чоловік не був не проти.
З психологом ми працювали разом не один місяць. І на даний час скажу одне, якби не ця допомога, не знаю, чим би все це закінчилося.

В мене ідеальний чоловік, а в наших синів ідеальний батько…

Автор – Наталя У

Передрук заборонено!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page