Коли я вперше переступила поріг її німецької квартири, її господиня фрау Сара зойкнула, побачивши, що я роззула 2-річного малого і попросила, щоб я негайно взула Максика назад. Я виконала її прохання, але, чесно, дуже здивувалася.
Це тепер я знаю, чому в Німеччині не ходять босоніж по хаті та одягають взуття навіть на маленьких діток у візку.
Як і для тисяч українців, переїзд до Німеччини став для мене й нашого з чоловіком синочка вимушеним кроком.Ми тут з березня, чоловік мій в Україні, я дуже хочу додому, але Ваня каже, що зарано.
Частково звикли тут, частково – ні. Є у Німеччині правила, які чітко прописані у законодавстві. Однак є багато такого, про що ніколи не дізнаєшся з офіційних джерел. Про ці речі можуть розповісти лише ті, хто прожив у Німеччині хоча б кілька років або місцеві.
Німці завжди носять взуття. У нас часто вдома ходять босоніж, а от у Німеччині так ніколи не роблять.
Незалежно від того, квартира це чи будинок, господарі гостям завжди пропонують капці. Краще не відмовлятися, бо тебе не зрозуміють. Справа в тому, що підлога зазвичай дуже холодна і можливість застудитися досить висока. У будинку носять не тільки капці, але також кросівки та туфлі. Вона вважають свої вулиці досить чистими, тому в помешканні можна і не роззуватися.
У мене подруга народила дитинку вже тут, і що ви думаєте, їй мало не відмовили у реїстрації. Справа в тому, що у Німеччині під час реєстрації дитини тобі можуть запросто відмовити. Це станеться, якщо ім’я буде надто незвичайним. Наприклад, якщо воно співзвучне з якимось продуктом чи є прізвищем.
Офіс для реєстрації висуває дуже високі ціни за свої процедури, а тому німецькі батьки вважають за краще не ризикувати. З цієї причини більшість імен у Німеччині звучать традиційно, багато однакових.
Німці дуже дбайливо ставляться до природи. Машину вдома мити заборонено. Брудна вода після процедури може суттєво погіршити і без того забруднене середовище нашої планети. Зазвичай жителі німецьких міст миють свої автомобілі у спеціальних місцях. Там вода після використання проходить фільтрацію, а часом навіть використовується наново.
Здоров’я для німця має велике значення. Для чого переплачувати за лікування, якщо можна намагатися вести здоровий спосіб життя?
Як тільки в Німеччині починається врожайний сезон, жителі цієї країни починають додавати овочі буквально до кожної страви. Люди організовують ярмарки та закуповують сезонні овочі у великій кількості.
Це, до речі, добре впливає як на самопочуття, а й на вигляд. Можливо, саме тому рідко зустрінеш товстого німця чи німкеню.
Автобани – це чудовий винахід для того, щоб швидко пересуватися країною. Ось тільки з ними пов’язано безліч заборон. Німці схиблені на безпеці, і це правильно. На автобані не можна зупинятися. Єдиним винятком є поломка авто. І, звичайно, потрібно уважно стежити за рівнем палива.
Дачі для німців відіграють трохи іншу роль, не таку, як для наших бабусь та дідусів. На дачі не прийнято проводити багато часу. Ніхто не будує собі величезних хором, адже німцям дозволено будувати лише маленькі акуратні будиночки з мінімумом зручностей.
Ось у нашої Сари на її дачці площа під город і сад зовсім невелика – лише кілька соток.
Я часто чую. що багатьом нашим не подобається величезна кількість обмежень у Німеччині. Наприклад, тут не можна сильно шуміти у своїй оселі, щоб не заважати сусідам. Моральні норми у цій країні піднято практично на державний рівень.
А от мені це здається чудовим. Так, наприклад, за громадську образу доведеться платити чималий штраф. У нас би так!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
Недавні записи
- Каті було шістнадцять, як ми дізналися, що вона чекає дитину. Звісно, було важко сприйняти цей факт, але нічого вже не зміниш. Батько дитини Денис, така ж дитина, як і наша Катя. Він відразу ж дав зрозуміти, що батьківство не його тема. Я зв’язалася з його батьками, і на приємний подив вони пішли на контакт. Але все це було до пори до часу. Лише на останньому місяці ми дізналися їх справжнє лице
- Вчора моїй подрузі сімдесят років виповнилося. Я знала, що Марія трошки безпорадна, щодо готування, тому заздалегідь її попередила, що моїм подарунком для неї, буде гарно накритий стіл. Завдяки допомозі дочки, стіл ми накрили шикарний. Гостей було немало-небагато – 11 осіб. Гаряче Марія сама приготувала, і дуже смачне. Та здивувало мене інше. Її брати, ніби ніколи нічого в тому житті не їли. Додому я йшла сама не своя
- Я повернулася в квартиру за светром, бо похолодало і застала сина з друзями, як вони моє ліжко намагалися в маленьку кімнату перенести. – “Мамо, ви ж маєте нас зрозуміти. В нас скоро малюк буде”. Невістка ж в той час мовчки сиділа в куточку і мої документи перебирала. З вересками вони з моєї квартири вилетіли. І сваха дзвонила, і сват. Казали, що я не мама, бо їх дочку, ще й при надії, з хати виперла. Як хочуть, то нехай собі це щастя забирають
- Я в свою хату в селі аж три родини переселенців пустила позаминулої весни, а сама в Німеччину до сестри подалася. А це повернулася тиждень тому і просто випала в осад від того, що побачила! Я така вражена, вам не передати! Тепер просто не знаю, як ту хату між ними поділити
- У нас з чоловіком четверо дітей, тому після вторгнення і втрати роботи, Микола прийняв рішення їхати на заробітки в Польщу, оскільки дітей потрібно годувати. Іншого виходу ми не бачили. Я відчувала, що наше спільне життя котиться в яму, та його виїзд остаточно розставив все по місцях. Тепер думаю, чи варто зберігати наш з Миколою шлюб? Старші вже не такі й малі, а з тими двома, я якось собі раду й сама дам