Коли я виходила за Андрія заміж, всі заздрили моєму щастю. Він дуже багатий. Рік все було в нас добре. Я розрахувалася з роботи і нарешті зажила тим життям, про яке колись навіть не мріяла. Але минув рік. До мене прийшла на каву рідна сестра, і почала звинувачувати в тому, що я не ціную те що маю. Але мої здогадки підтвердила і колишня дружина Андрія. Тепер я не знаю, як маю вибратись з цієї золотої клітки.
Я вийшла заміж за багатого чоловіка. Але того казкового життя, яке я собі малювала поруч з Андрієм, не буває.
Я вийшла заміж за багатого чоловіка, переїхала в прекрасний будинок і живу в ньому, як королева. Але через рік я зрозуміла, що мені чогось не вистачає. Я не щаслива, і ніхто мені не вірить. Зрештою, у мене є все, та немає найціннішого.
Коли я вийшла заміж за Андрія, він обсипав мене подарунками, і я з нетерпінням чекала коли стану повноправною господинею в його домі і не буду ходити на роботу, яку терпіти не можу.
Однак я ніколи не думала, що мені стане нудно і я почуватимусь, як у золотій клітці. Я заздрю тим, хто втомлений повертається з роботи додому і з нетерпінням чекає можливості сісти за простий обід разом з рідними людьми.
Андрій був клієнтом, для якого працювала наша велика компанія. Коли він зрідка з’являвся у нас, усі колеги в бухгалтерії намагалися привернути його увагу до себе.
Він був гарним чоловіком, з грошима і дуже галантний. Я явно шукала когось схожого, і він помітив мене. Під час зустрічей саме я носила необхідні матеріали до зали засідань.
Не минуло багато часу, і Андрій запросив мене на каву, а потім на вечерю, я почувалася, як у казці. Андрій багатий, але він походить із бідної сім’ї, і він мене зрозумів.
Я жила від зарплати до зарплати, але ніколи не скаржилася. У мене запаморочилася голова, коли він зробив пропозицію. Вся моя родина, затамувавши подих, чекала, коли я стану багатою леді.
Я почувалася приголомшеною усім цим раптовим щастям до року після весілля, коли потроху почала приходити до тями.
Мені не потрібно було ходити на роботу, я мала цілі дні для себе, а інколи і вечори, тому що Андрій постійно працював.
Коли його не було в офісі, він обідав зі спонсорами, клієнтами тощо. Мені було приємно супроводжувати його деякий час, але я почувалася якоюсь прикрасою.
Одного разу я влаштувала милу зустріч для своїх друзів вдома, це було дуже цікаво. Я купила цікаві смаколики, ми розмовляли і веселилися.
Мама також проводила зі мною багато часу, я не звикла жити одна. Вночі мені було лячно або тривожно та сумно у величезному будинку.
Я почала таємно сумувати за маленькою квартирою, повною людей, де всі збираються після роботи, а після сідають до сімейної вечері і весело проводять час граючи в карти чи шахи.
Коли я довірилася своїй сестрі, вона мене зовсім не зрозуміла.
– Ти наша розбалувана принцеса, тобі що не зроби, все не так і не те. Я рахую кожну копійку, а живемо ми з чоловіком і дитиною в крихітній квартирі. І ти мені скиглиш, що тобі вдома нудно?, – дорікала мені Оксана.
Вона взагалі не розуміла, що я їй говорю. Вона думає, що я щаслива, вийшовши заміж за Андрія, але це не так. У нас укладений шлюбний договір, після розлучення я залишуся біля пустого корита. Я в золотій клітці, а ще мій чоловік не хоче дітей.
Бабуся сказала мені, що важливо, чи любимо ми одне одного. У цьому й криється камінь спотикання. Коли Андрій залицявся до мене і я переживала з ним зовсім нові, досі невідомі пригоди, я, мабуть, сприйняла це за кохання. Він мені симпатичний, але ми так мало були знайомі.
Я зрозуміла, що він уважний і галантний до всіх, його колишня дружина відкрила мені неприємну річ. Вона сказала, що Андрій не може нікого любити, робота для нього на першому місці.
Я повинна була бути до цього готовою. Я думаю знайти роботу, щоб не зійти з розуму вдома і бути хоч трохи корисною.
Але поки я не знаю, з чого почати…
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!