Поведінка доньки змушує мене замислитися над тим, де я припустилася помилки у вихованні. Хоча я і намагалася прищепити хороші цінності своїй доньці Анні, вона виросла егоїстичною та самозаглибленою людиною.
Але через онуків я змушена мовчати.
Батько Анни покинув нас, коли доньці було три роки. Відтоді я стала виконувати всі її забаганки, щоб компенсувати те, що вона зростала без батька.
Незважаючи на це, я намагалася її добре виховати. Однак в останні роки я все частіше виявляю, що мені це не вдалося.
Анна шукала супутника життя не за почуттями, а за наповненням гаманця, і навіть не приховувала цього від мене.
У моєї тридцятилітньої доньки є дві маленькі донечки з чоловіком на двадцять років старшим, і якщо я хочу побачити своїх онучок, я повинна мовчати і робити саме так, як вона вимагає.
Мене, наприклад, непокоїть те, що Анна раптово з’являється в мене вдома з дівчатками, каже, що їй треба кудись терміново, а я повинна дивитися за онучками.
Мені дуже подобається доглядати за ними, суть не в цьому, але мене потрібно попередити заздалегідь, тому що в мене теж є своє життя і плани, які потім я змушена змінювати.
Той факт, що Анні потрібно щось зробити термінове і важливе, як вона каже, по-роботі, на практиці означає, що вона потім забере своїх дочок з новою зачіскою та щойно зробленим манікюром. І їй абсолютно байдуже, що мені довелося скасувати фізіотерапію через спину, яка мене турбує довгий час.
Крім таких образ, донька досить часто може наговорити мені зайвого.
На щастя, вона мене не лає, але час від часу я чую від неї, що я погана мама, що я їй нічим в житті не допомогла, і якби я від неї відмовилася в дитинстві, то її б удочерили хороші люди – кращі за мене. Жодному з батьків було б непросто почути це.
Коли я занедужала і злягла з температурою, то запитала по телефону її чоловіка, чи може він купити мені трохи їжі та піти в аптеку.
Він це зробив. Мені здається, він був дуже щасливий мені допомогти, але потім Анна зателефонувала мені і сказала, як я смію її чоловіка використовувати в своїх цілях.
Вона навіть не запитала, як я себе почуваю чи чи потрібно мені ще щось. Я відчуваю від неї великий холод.
Коли я починаю себе виправдовувати, дочка каже, що якщо я не припиню, вона заборонить мені бачитися з онучками.
Каже, у неї немає проблем всією сім’єю переїхати за кордон. Я люблю своїх онучок і не знаю, що б робила без них, тому буду робити все, щоб цього не сталося. І це при тому, що це страшенно морально виснажує.
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!