fbpx

Коли зять запросив мене на освячення квартири, я нарешті пораділа за дочку, бо вже довгий час Таня живе не інакше, як в “дірі”. Але і тут мене чекав “сюрприз”. Не знаю, чого я могла інакшого очікувати від Петра-скупердяя. – Ніхто з нас тут жити не буде. За цю квартиру ви знаєте, скільки ми грошей заробимо. Люди готові за неї тридцятку в місяць платити. – Всі виручені гроші мій зять складає на купку, а дочка з сивим волоссям ходить

Те що в моєї дочки чоловік – скупердяй, я знала завжди і з першого дня їх весілля, але те, що він вчинив деякий час тому, мене неабияк здивувало. Не думала, що Петро на таке здатен.

Я живу в невеличкому районному центрі. Дочка вийшла заміж за Донецького хлопчину, який вже тоді працював в банку.
Я думала раніше, ох і зять в мене буде. І поза очі, а деколи і “в”, почала називати Петра – банкір.

В нього була своя квартира. Дочка в Донецьку швидко знайшла роботу, і стали вони після весілля собі поживати. Через два роки з’явився в них синочок.

Але 14 рік все змінив.

Вони виїхали звідти, можна сказати вчасно, коли все тільки починалося.

Переїхали вони жити до Києва, там квартиру продавши, правда, за копійки.

Жили на орендованій. Внук навчався в школі, зять з дочкою працювали не покладаючи рук, щоб придбати власне житло.
Через років п’ять зять сказав, що готовий купити, але в не дуже хорошому районі.

Я ж в їх сім’ю не лізла. Що хочуть нехай роблять.

Словом, купили вони, зробили невеличкий ремонт, але почали здавати її в оренду.

Я думала, може і правильно, бо район і справді не дуже.

Я дивувалася і досі дивуюся дочці, чому вона взяла себе так під ноги.

Петро їй вираховує все до копійки, коли та йде сама до магазину. Зазвичай вони їдуть десь на оптові ринки. Але це добре, звісно, я не кажу, що треба тринькати.

Але річ в тім, що моя Тетяна немає права собі не те, що манікюр зробити, а й сиве волосся зафарбувати. Їй 45 років, а вона запустила себе так, що лячно й дивитися.

Але це таку з неї зробив її чоловік. Сам Петро також ходить в старому одязі і взутті роками. Те саме можу сказати і про онука.
Але гроші то в них є. Всю зарплату і гроші за оренду квартири мій зять переводить в долари та євро.

Але і це ще пів біди.

Якраз перед повномасштабним зять придбав дуже гарну квартиру, і в дуже хорошому і зручному районі.

Вклали туди великі гроші в ремонт. Ну зробили все дуже шикарно і по- багатому.

Ванна з мармуру, меблі в кожній кімнаті виготовлені під замовлення.

Ну, словом, шик!

Я раділа за дочку. Думала, нарешті вона хоч поживе в нормальній квартирі. Бо ця орендована, в якій вони живуть, така, що мені б соромно було туди свою подругу запросити.

Щоб ви розуміли, там ще коври є, але не на підлозі, а на стінах. Все старе і не красиве. Зять же не буде витрачати кошти на оренду гарної квартири.

І ось пару місяців тому мене запросили на освячення цієї квартири. Я вітала дітей, і була дуже щаслива. А потім питаю, коли ви вже переїдете сюди жити.

Читайте також: В “укритті” між будинками я міцно пригорнула до себе сина, який тримав свій похвальний лист, а потім Устим прошепотів мені на вушко: “Це так “сусіди” мене вітають із закінченням школи і за гарні успіхи? Мам, коли вони вже зрозуміють, що ми просто хочемо жити – мирно жити!” Ці слова на все життя закарбуються в моїй пам’яті. За що нашим діткам таке? За що?

А зять каже:

– Ніхто з нас тут жити не буде. За цю квартиру ви знаєте, скільки ми грошей заробимо. Люди готові за неї тридцятку в місяць платити. Нам і в цій добре. Економія, як не крути.

Мій зять готовий все життя жити в “дірі”, лиш би гроші на купку складалися.

Чесно, мені дуже дивна його позиція. Купити, зробити шикарний ремонт, круто все облаштувати і пустити туди зовсім чужих людей.

Я не знаю, може то я чогось не розумію, але я б так не змогла.

А що ви скажете з цього приводу?

Автор – Наталя У

Передрук заборонено!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page