Мама поїхала шукати кращого життя в Канаді, коли тато був на роботі. Інакше, він би її не відпустив. Мені тоді було чотирнадцять. Вона забрала всі свої прикраси і деякий одяг, і зникла на багато років. З’явилася вона перед моїм весіллям, і вручивши три тисячі доларів, думала, що відкупиться. Я ж поставила її на місце. Вперше в житті я бачила на її обличчі сльози розчарування.
Я не пам’ятала, щоб мама з татом разом ладнали. Ще з малечку я була свідком їх вічних “бурь”. Не знаю чому, але я завжди ставала на сторону батька. Він робив все можливе й не можливе, лиш би в нас все було добре.
Річ в тім, що мама хотіла жити, як королева, але нічого не хотіла для цього робити. Жодна робота їй не підходила. Пам’ятаю, як вона завжди наголошувала татові, щоб той щось змінював, бо їй не хватає то на сукню, то на косметику.
Великий вплив на неї мала її подруга, яка розлучилася з чоловіком, але той був випивакою, і вона поїхала на роботу в Канаду.
Коли тітка Лариса приїжджала вся нарядна, в красивому одязі і з дорогими сумками, мама дивилася на неї, як на бога. Після, коли подруга їхала, мама місяць часу ходила сама не своя. Отримували всі, і тато, і я, і бабуся.
Коли мені було 14 років, мама, коли тато був на роботі, забрала всі свої прикраси, деякий одяг і поцілувавши мене в щічку сказала, що іншого вибору в неї немає. Що тато її не пустить за кордон. Тому вона прийняла рішення просто втекти від нас в краще життя.
Я ледь дочекалася тата з роботи, хоча до кінця не розуміла, що мама не жартує. Тато довго не міг прийти до тями. Якби там не було, він кохав її. Але поруч була я, ще й в такому віці, що не позаздриш.
Канікули я проводила в бабусі. Вчилась я гарно, а тато занурився в роботу, поки одного дня йому не стало погано. Після обстеження його направили в санаторій в Стебник. Діватись не було куди, я наполягла, і він поїхав. І це була доля.
Власне, там він і познайомився з тіткою Катериною. Вона була розлучена, але дітей в неї з чоловіком не було.
Про маму скажу одне. Вона про нас і не згадувала. Єдине, що я в неї попросила одного разу, так це те, щоб вона перевела мені гроші на лікування горла. В мене були деякі проблеми, і потрібне було оперативне і не дешеве втручання.
Це був єдиний раз за все життя за кордоном, коли вона перевела мені гроші. Після цього дня я про неї нічого не чула.
Тато з Катериною стали жити разом. Я тоді вже навчалася і жила в гуртожитку. Тітка Катерина дуже добре до мене ставилася. Я могла звернутися до нею з любим питанням. Нарешті і тато засвітився від щастя, що не могло не тішити.
На третьому курсі мій хлопець попросив моєї руки. Татові і Катерині Олег дуже сподобався. Він навчався в тому ж університеті, що і я. Весілля ми запланували відгуляти через пів року.
І ось за місяць до торжества мені телефонує мама. Не знаю, яким дивом вона дізналася про весілля. Мабуть якісь знайомі з України їй про все доповіли.
І тут почалося. То сукня в мене не така, як має бути, то меню не сучасне, то арка не з тих квітів. Я старалася її відгородити від усіх весільних турбот, але вона чіплялася за все, як банний лист.
Навіть дала на весілля три тисячі доларів, хоча я до останнього відмовлялася брати ці гроші.
В день весілля мама закерувала, що поруч з татом повинна сидіти вона, а не Катерина. І тут мене прорвало.
– Тебе не було поруч в найважливіші роки мого життя! Тітка Катерина мене підтримувала, допомагала, я радилась з нею. Не з тобою, з нею! Чуєш? Сідай де тобі заманеться, але поруч з татом буде та людина, яка заслуговує на це місце!
Мама вирішила мене більше в день весілля не чіпати. Єдине, що мене порадувало, те, що коли вона нас з Олегом вітала, то обійняла мене і сказала з заплаканими очима – вибач!
Я не знала, що ця жінка здатна на такий “подвиг”.
В мене з Олегом двоє дітей. Мама має змогу бачити їх лише через фотографії. Вона так і залишилася жити в Канаді…
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua