Я боюся, що не витримаю і вижену свого коханого чоловіка до його матері. Я вже на межі і нерви мої не витримують. Я люблю Євгена, дорожу ним, але більше так не можу.

Ми не молоді нам за 35, у нас є діти від колишніх шлюбів. Живемо разом 2 роки. Нам потрібно починати життя з нуля, він платить аліменти, а ще бере дитину до нас на вихідні. Я не проти, адже діти – це головне в житті, як для мене.

Начебто все добре, ми дуже багато працюємо. Робота в обох дуже важка і фізично і морально. Ми розуміємо, що роки минають, а потрібно купити спільну квартиру. Ми зараз орендуємо житло, а ще потрібно забезпечити дітей. Але його мама знає, скільки він заробляє, і кожен місяць протягом двох років виманює у нього гроші. Через це, ми не можемо до пуття назбирати навіть невелику суму. Його зарплата постійно йде до мами.

Ось наведу приклад, а ви судіть, може я не права. Дзвонить мама і каже, що треба допомогти братові і дати грошей на лікування. Брату, який ніколи нічим Євгену не допомагав, ні йому, ні матері. Євген покірливо дає гроші, влазить в борги, а живемо на мою зарплату, а зі своєї  він віддає борг. Тільки віддав, мама затіває ремонт і знову просить у нього грошей. Мама доробляє ремонт і згадує, що потрібно пам’ятник батькові поставити, а до ремонту не пам’ятала, ремонт ж для неї важливіше.

У підсумку він ставить пам’ятник, який коштує великих грошей. Я за ці два роки жодного разу не тримала його цілої зарплати в руках, а якісь крихти після свекрухи.

Заробляємо ми однаково. Я не можу так більше, виходить, що все на мені. Це дуже важко.

Порадьте, що робити? Як сказати чоловіку, що все це, не правильно?

Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!

Фото ілюстративне – dziecko.trojmiasto

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook