fbpx
Україна
Мамо, а ти слухаєш Арестовича? – Інколи! – Слухай завжди, а то він скаже, що можна повернутися, а ми пропустимо. – Мам, а де той хлопчик, що сам перейшов кордон? Давай його заберемо, йому страшно там одному. – Мамо, добре, що війна з самісінького ранку почалася, а так би дітки встигли піти в школу

Мамо, а ти слухаєш Арестовича?

– Інколи!

– Слухай завжди, а то він скаже, що можна повернутися, а ми пропустимо.

– Мам, а де той хлопчик, що сам перейшов кордон? Давай його заберемо, йому страшно там одному.

– Мам, а скільки у нього ще “бомбочок”?

– Мам, а якщо наш дім розвалять, можна буде моє лего звідтам забрати?

– Мам, а якщо Боженька не забере “його”, виходить що Бог на українців за щось ображений?

– Мамо, добре, що війна з самісінького ранку почалася, а так би дітки встигли піти в школу.

– Мамо, мені вже все рівно на ці звуки, давай повернемось в Київ?

– Мам, а російські діти бачать війну? Їм нас не шкода?

– Мам, а ти говорила, що дитячі мрії повинні здійснюватися. Мої чомусь вже не збуваються. Це означає, що я вже дорослий?

– Якщо війна затягнеться, татко нас не забуде?

Єгор – 10 років!

Все буде Україна!

Слава Україні! Слава ЗСУ!

Фото ілюстративне