Синові було 3, коли його батько обіцявся приїхати з ранку в неділю. Знаючи, що за людина мій колишній чоловік, словам якого гріш ціна, я ніколи заздалегідь не сповіщала сина про його приїзд, щоб його не трaвмyвати. В назначений час тато не приїхав, що було цілком очікуваним, трубку не брав, тому в той день я взагалі перестала його чекати. За матеріалами
Близько 9 вечора він зволив намалюватися. Ми до того моменту вже повечеряли, викупалися і готувалися до сну, адже з ранку потрібно йти в дитячий сад. Мене не особливо порадували такі нічні гості, адже ми намагаємося дотримуватися режиму, але проганяти його я звичайно не стала, адже син зрадів. Ось тільки приїхав горе-батько не просто погостювати.
«Збирай дитину, я його сьогодні заберу, ми до моєї мами поїдемо, потім до мене!» – практично з порогу заявив татусь.
До слова, до його матері від нас кілометрів 100 по трасі. А за вікном жовтень і просто бuв дощ, видимість нульова. До того ж синок хотів спати, та й не повинна дитина ночами тягатися по гостям, ряди задоволення батька і бабусі. Для гостей є день. Та й в садку потрібно було бути з ранку обов’язково, осіннє свято на носі, проходила важлива репетиція.
Спочатку колишній чоловік приводив аргументи на кшталт «я добре воджу» (хоча це не правда, він постійно відстібав ремінь безпеки дитини), «один день довше не поспить» , «один день в сад не сходить, нічого страшного». Але коли у відповідь почув, що це він повинен підлаштовуватися під дитину, а не навпаки, тому що він дорослий; і дивлячись на те, що синові всього 3, у нього вже є його особисті важливі справи, нехтувати якими навіть батьки не можуть, він прийшов в лють.
«Я батько, я маю право забирати дитину, коли хочу і куди хочу, не питаючи тебе!» – крuчав мені колишній чоловік.
«Дорогий мій, ось коли ти візьмеш на себе рівно половину обов’язків по вихованню та матеріального забезпечення дитини на себе, коли половина продуктів буде куплена тобою і трансформована в половину сніданків / обідів / вечерь теж, коли половина книжок перед сном буде прочитана тобою, коли половина речей буде куплена, а потім випранa і випрасувана тобою, коли половина іграшок буде прибрана з тобою і половина прогулянок буде відбуватися в твоєму супроводі – тоді ми поговоримо про твої права, а поки вибачте »- сказала я.
А він образився, ніжне створіння! Півроку потім зовсім не з’являвся. Позитивних висновків він, зрозуміло, не зробив, але вимагати що-небудь перестав.
Мораль цієї «байки» така: заявляючи про свої ПРАВА, не забувайте про своїх ОБОВ’ЯЗКИ!
Фото ілюстративне, з вільних джерел