Мені 55 років, і я й досі працюю, зараз віддалено. Але при цьому мені доводиться доглядати стару маму, якій 80 років і до якої я зараз приїхала тимчасово пожити з Харкова.

Я не можу сказати, що їй потрібний догляд. Вона ще може себе обслуговувати сама в плані приготування їжі, прогулянок, догляду за собою. У мене складається враження, що я потрібна своїй мамі як енергетичне підживлення.

Вона, як я помітила, завдяки мені заряджається. Проведу з нею вечір і хочеться якнайшвидше піти у свою кімнату, включити телевізор і заснути під нього.

Моя мати дуже любить аналізувати те, що було раніше. От якби ти тоді послухала мене і вийшла заміж не за цього, а за Тараса. І тоді б дітей народила, і у кар’єрному плані все зробила. А зараз ти вже нікому не потрібна, окрім мене. Радуйся, що я поруч, прийняла тебе. Тож бережи, мо мене, свою матір.

Справді, дітей у мене нема, а чоловік пішов. Хоча мені здається, що втік. Адже коли ми переїхали тимчасово тоді в молодостідо мами, то через місяць подали на розлучення. Адже мама каже, що на орендованих квартирах ніхто не живе, якщо є своя трикімнатна.

Згодом я переїхала від мами в Харков, але особисте життя вже не склалося.

І от я знову і живу зараз із мамою у її квартирі Зустрічаємось у залі та на кухні, адже кожна з нас має свою кімнату.

Мама регулярно звітує мене, як дитину: то я пізніше повернулася з роботи, то не купила жодних продуктів, то їй речі не випрала, то ліжко її не змінила, то кота забула нагодувати.

Мама ніколи не говорила мені чогось доброго, не підтримувала, не хвалила. Весь час тільки дорікає і сварить мене. Не розумію, за що вона зі мною така. Хоча б зараз могла змінитися, адже такий складний час для всіх.

І не можу з’їхати від неї. Моєї зарплати не вистачає для того, щоб винаймати окреме житло. Та й совість не дозволяє, а раптом щось трапиться з мамою, так хоч я її підтримаю.

Може хтось дасть пораду, як мені бути?

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з відкритих джерел.