Мені тоді було вісімнадцять і я відчайдушно пишалася своєю дорослістю. У той день мій світ перевернувся. Такого я просто не очікувала!
Мама чекала мене і лягла на збереження. Термін у неї був уже великий, наближалася дата народження дитини. Було лячно. На вулиці – божевільні морози, скоро Різдво. Думала, не дотягне до Меланки і буду я Марією.
Перші кілька днів мама лежала сама в двомісній палаті. Їй було трохи нудно, але вона справно готувалася до важливої події і тихенько вишивала ікони хрестиком. Медсестри забороняли їй таке робити, але мама дуже хотіла встигнути закінчити роботу до мого народження.
Наприкінці тижня до неї в палату поклали жінку. Вона була років десять старша від мами. Мама спочатку зраділа, але потім помітила, в якому важкому стані її сусідка. Та лише через день відкрила очі. Всю ніч мама прислухалася до її дихання і все переживала, чи все з нею добре.
Жінки розговорилися. Сусідку мами звали Антоніна. Вона була родом з глухого села. У неї не було ніяких родичів, залишилася круглою сиротою. Та й чоловіка у Тоні не було. Моя мама не лізла з питаннями, а її сусідка і не хотіла торкатися цієї теми.
Антоніна чекала первістка. Вона дуже хотіла цю дитину і прекрасно розуміла, що в її віці дитинка – маленьке диво. Антоніні на той момент було сорок чотири, хоч виглядала вона значно молодше. Моя мама була молодша від Тоні не на десять, а на цілих двадцять років.
Медсестри неохоче підходили до Антоніни. Вони зневажливо ставилися до сільської жительки. Мамина сусідка була на восьмому місяці, але малюк постійно просився назовні, чим дуже стурбував свою маму.
Зовні селянку в Антоніні видавали тільки її великі руки. Було видно, що вони звикли до важкої роботи. А так вона була дуже симпатичною і миловидною: зелені глибокі очі, пшеничне коса до пояса, легкі зморшки під очима і безліч веснянок, як розповіла мама. Говорила вона спокійно і розмірено, на чужу думку уваги не звертала, на “шпильки” не реагувала. Дуже скоро вона стала для мами наче старшою сестрою, якої у неї ніколи не було.
Мама дуже поважала Антоніну за її сильний характер і доброту. Вона просила тата приносити всяку смакоту і для неї. Тоня як дитина раділа мандаринкам і шоколадкам. А такої смакоти, як манго, вона взагалі ніколи не пробувала. Зате Тоня прекрасно зналася, як вести домашнє господарство. Вона все докладно розповідала моїй мамі і хвалила її рукоділля.
– Добру справу робиш, Наталю! – говорила вона, дивлячись на поки ще не повністю вишиту ікону.
Все було добре, жінки чекали появи своїх дітей і вже встигли обмінятися адресами, щоб їздити одна до одного в гості, але раптом сталося нещастя. Тієї фатальної ночі мама прокинулася від якоїсь метушні. Лікарі забирали Антоніну на каталці, а та прискорено дихала і нічого не говорила. Насилу мама потім заснула.
Вже під ранок їй наснився дивний сон. Неначе вона сидить на своїй кухні і закручує огірки на зиму. Навколо багато сонячного світла, а з двору доносяться дитячі голоси. І тут в кухню заходить Антоніна в легкому білому платті.
– Я прийшла попрощатися, Наталочко. Стала ти мені за цей короткий час, як сестра рідна. Шкода, що розлучать нас тепер. Ось тільки дочку мою мені не дозволили взяти з собою. Я прошу тебе, виховай її як личить. Я знаю, у тебе добре серце. У ньому для трьох дітей місце знайдеться! – і Антоніна розтанула, як ранковий туман.
Мама прокинулася сама не своя. Вона відразу ж поспішила в ординаторську.
– Як там Тоня? – запитала вона у медсестри.
– Немає більше вашої подруги, – опустила очі та.
– А як дівчинка? – злякано прошепотіла мама.
– З малятком все добре, хоч і недоношена трохи. А звідки ви знаєте, що вона народила дівчинку? – здивувалася медсестра. Але мама нічого не пояснила. Вона відчула, що їй час народжувати.
Весь час очікування мама думала про слова своєї подруги. Чому троє дітей? Адже у неї мала народитися перша дитина. Але через кілька годин все стало на свої місця. Мама народила двійню: мене і мого брата.
Тато був на сьомому небі від щастя, не знав з якого боку підійти до нас. Але мамина душа була на місці. Вона розповіла про дочку Антоніни тату. Найбільше мама переживала, що він не погодиться прийняти її і дівчинка теж виросте сиротою, як і її мати.
Але тато повністю підтримав рішення мами. Лікарі не були проти і записали дитину просто третьою дитиною, народженою моєю мамою. Таким чином ми стали трійнею.
Антоніна часто приходила до мами уві сні і давала життєво важливі поради. Одного разу вона навіть врятувала мого брата. Він захворів застудою, але температура трималася досить високою. Уві сні до мами прийшла Тоня і попросила її негайно їхати до лікаря, оскільки хлопчик в небезпеці.
З ранку мама відразу ж виконала прохання подруги. У мого брата виявилося приховане запалення. Ще трохи, і ми б не встигли…
Через вісімнадцять років батьки вирішили розповісти нам всім і нашій треті сестрі Вірі про її справжнє походження. Ставлення до неї у нас зовсім не змінилося, а наша названа сестра ще більше прив’язалася до мами і нашої, тобто своєї, родини.
Нещодавно Віра вийшла заміж і поїхала в Італію. Часто телефонує нам і пише. Ми дуже сумуємо за нашою чудовою сестричкою, яка стала для нашої сім’ї справжнім подарунком на Різдво! Всі ми з нетерпінням чекаємо нової можливості побачитися і зібратися разом усією нашою міцною і люблячою родиною.
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
