Мене звати Наталя, мені 30. У мене є сестра, молодша за мене на 5 років. У мене самої характер м’який, не люблю скандалів і дуже переживаю через них. Моя сестра одружена і має двох дітей. 4 і 5 років. Чоловіка немає. Мами у нас вже немає. Я в життя сестри лізти не хочу, але дзвонить сусідка або вихователька з садка, коли сестра не забирає дітей. Або її немає вдома, а діти одні сплять, вночі прокинулися, пішли по сусідах шукати маму.

Мені важко не реагувати на це. У мене самої чоловік і двоє дітей, ось я і не уявляю, як їх можна залишити. Хоча може я відстала від життя, і це вже норма?

Сестра каже, що це нормально, що вона живе для себе. А я взяла на себе роль мами і докоряю її, і взагалі я її не розумію.

Між мною і сестрою взагалі ніколи не було сильно теплих, хороших відносин. Багато образ один до одного. Намагалися почати спілкуватися, але Галя сідає мені на шию, і про моє сімейне життя стає відомо всім її подружкам.

Як брудними ногами потопталися моя Галя в душі. Я постійно сиділа з її дітьми. Ну і мені це не важко було. А тепер і спілкуватись не хочу. Зараз вона дітей залишає без нагляду – на ніч або на 3-5 годин. Ось я і не знаю, як бути. Чекати поки спеціальна служба забере дітей і просто не лізти? Дітей-то я заберу. А ось вставити їй мізки не виходить, вона мене в чорний список занесла. Спілкується тільки з подружками. А подружки теж кажуть, що жити треба для себе.

Як боротися? Сестра все-таки, єдина рідна людина…

Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook