Мені ж і маму шкода, тільки сестра цього не розуміє. Ось, наприклад, в суботу, привела свій “виводок” – трьох дітлахів. Вони за годину хату рознесли. Мамі недобре. Та що вона може сказати – рідні онуки. Але згодом Люба стала ще більш “розумнішою”, тільки не врахувала сестра одного. – Мені на голову не сядеш!
Моя улюблена молодша сестра Люба, незважаючи на те, що молодша, вже встигла стати мамою трьох дітей. Трьох! Причому із завидно регулярною періодичністю – через рік.
Тепер, коли треба за ними доглядати, прибирати, годувати, вона заявила, що сильно втомилася! Постійно ниє, що ніколи їй книгу почитати, спихає дітей мамі, а та починає свою “пісню” – про те, що вік уже не той, і втома бере своє.
Якщо чесно, я з мамою погоджуюся, онуки – це дуже добре, але до певного моменту. Окрім іншого мама ще працює, і у вихідні дні їй хочеться просто спокою та відпочинку. Але як тут відпочинеш, коли в квартирі гасає троє дітей, а їхня мама намагається втекти “у справах” на хвилинку, і повернутися ближче до вечора.
Якби Люба жила у своїй квартирі, і чоловік працював би десь поблизу, питання, напевно, не стояло б так гостро. Чоловік Люби почав ходити в рейси, поки лише матросом, доходи, м’яко кажучи, не відповідають витратам часу. Місяців шість-сім він у рейсі, приходить, “клепає” чергову ляльку, і знову відчалює. Так, голодними вони не сидять, але перспектива купівлі квартири дуже віддалена, як і розвантаження Люби дітьми.
Останнім часом сестра, бачачи, що мама не в захваті від її “втеч” у суботу та неділю, почала “закидати вудку” до мене. То їй треба до перукарні, то до театру подружка покликала, а то й на цілий день приводить моїх улюблених племінників і, навіть не роздягаючись, зникає.
Я витримала роботу нянею близько трьох місяців, Люба вже втягнулася в ритм, звикла, що я їй не відмовляю, і те, що я не зможу посидіти з її дітьми на вихідні, сприйняла, як несподіваний і неприємний сюрприз з мого боку. Так вона мені й заявила:
– Я вже все спланувала, а ти таку “неприємність” мені підсунула!
На моє запитання, чи не цікаво їй, які у мене плани, сестра обурилася.
– Ну, перенеси на потім, це ж твої племінники, вони вже чекають, коли до тітки поїдуть, а тітка, бачите, зайнята!
Далі розмова стала надто емоційною, і я просто відключила телефон.
Тепер Люба на мене у великій образі, як і мама. Діти знову плавно “перетекли” під її крило, і вільне життя у вихідні закінчилося.
Я все розумію, родичам треба допомагати, але присвячувати всі свої вихідні племінникам, за всієї моєї до них прихильності, це вже занадто.
Хіба ні? Що скажете?
Фото ілюстративне