Коли мій єдиний син Сашко зібрався одружитися, я була тільки рада. Мене, щоправда, непокоїло, що він тільки закінчував навчання і ще навіть не знав, де працюватиме.

Але те, що невістка вже чекає на дитину, змушувало діяти рішуче. Та й думка про те, що скоро я стану бабусею, гріла мене зсередини.

Аліну Сашко син перевіз до нашої двокімнатної квартири. Спочатку запевняв, що це ненадовго, тільки спочатку, поки вони стануть на ноги. Але минуло вже кілька років, а виселятися і давати мені спокій ніхто і не планує.

Син із невісткою окупували одну кімнату, а дітей, яких уже троє, переселили до мене. І вважають, що все гаразд.

Моя невістка Аліна – дівчинка не дуже роботяща. Може собі спати до обіду, а мені дітей годуй. Ще потім на мене синові скаржиться, що кашу на молоці готую, а дітям лактоза шкідлива. Але постривай, люба, а що заважає тобі самій раніше встати і приготувати сніданок? Я ж не ресторан, щоб ваші замовлення виконувати!

Я люблю онуків, не подумайте. Але свої батьківські обов’язки я виконала: сина народила, виховала, дала освіту. Ділянку землі Саші залишила, де вони почали будинок будувати. Ось тільки останнім часом будівництво це зовсім затихло. – час такий. самі розумієте А ділянка лише травою заростає. Мов вони й переїжджати туди передумали.

Спершу вони щось старалися ще, а тепер зовсім опустили руки. Невістка сидить без роботи. А з тих грошей, які син заробляє, не розігнатися.

Але якби вони думали про майбутнє, якби рухалися. Так ні, вони сидять на місці і вже на четверту дитину чекають.

Тепер у мене в кімнаті, окрім мого ліжка, стоять ще дві двоярусні для онуків. Мені ще й контролювати їх доводиться, щоби ніхто нагору не заліз і не впав. А що я робитиму, коли їх тут справді четверо буде?

Сваха ж, до слова, живе одна, мені пропонує, щоб я до неї переїхала. Мовляв, так і молодим буде більше місця і мене втомлювати перестануть. Але я не хочу переїжджати до чужої квартири. Мені й удома добре, ось тільки останнім часом стало зовсім шумно та тісно. Ні відпочинку, ні покою.

Подругам розповідаю, а вони з мене сміються. І абсолютно серйозно мені радять на свою кімнату замок повісити, щоби нікого туди не пускати. Але як я це поясню онукам, що виганяю їх? Вони мене люблять, я їх теж. Та й сина з невісткою не виженеш на вулицю, куди ж вони підуть? та ще й в такий час,  як оце зараз настав.

Просто за голову хапаюся, а що робити – не уявляю.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.