Моя свекруха коли ми побрались з чоловіком, весь час мені жити не давала.

В нас з Антоном, так звати мого чоловіка, був вибір чи жити з моїми батьками чи з його мамою.

Та Антон не хотів залишати маму саму, тому сильно мене вмовляв, щоб я пішла жити до нього.

Звичайно, що я прислухалась до прохання свого чоловіка, адже сильно кохала і довіряла йому.

Про те що у мами Антона важкий характер, я вже знала від першого дня. Та Антон просив мене менше звертати на неї увагу, інколи може й поступитися, що я і робила, доти, допоки в мене не народився син.

Тут вона мене вже так “дістала”, бо на кожному кроці вчила мене, як жити. Бо я її онука не правильно виховую…

Часто бувало і таке, що коли я відлучалась на кухню, щоб приготувати їжу, повернувшись заставала таку картину, як моя свекруха по попі плескає мого однорічного сина, за те що він “зробив справу” у підгузок.

А ще у нас був такий випадок, коли мій трирічний синок занедужав і в нього був сильний кашель, не сказавши мені нічого, моя свекруха натерла його зігріваючою маззю, яка мала сильний запах і це призвело до важких наслідків. Після чого ми з сином потрапили у лікарню.

З цією жінкою неможливо було домовитись ні про що. Адже вона робила виключно те, що вважала правильним.

За шістнадцять років спільного життя з нею, я натерпілась багато біля неї. Інколи бувало і таке, що ми через неї сперечались з чоловіком, а вона від цього отримувала задоволення.

Ви запитаєте мене, чому я і далі залишалась жити з нею, я сама не знаю, така я вже людина. Бували моменти, що я просто хотіла піти, та шкода було чоловіка і я залишалась.

Мій чоловік далекобійник, він більше в дорозі, а ніж вдома.

Читайте також: В неділю Андрій до церкви один ходив, бо щось я погано почувалася, а після зателефонував і сказав, що дочка його в гості гукає. Я ще здивувалася, з якого це дива, бо не часто таке буває. І як виявилося, моє чуття мене не підвело. – Тату, ми так подумали, раз ти не хочеш нас пускати в цю квартиру, то давай її продамо, купимо невеличку ділянку і будемо з чоловіком будуватися. Будеш жити з нами, вже на старість веселіше буде!

Цього року моя свекруха сильно занедужала, злягла у ліжко і за нею потрібно було доглядати. Для мене це було справжнім випробуванням, адже вона саме ця людина, якій би я хотіла найменше допомогти.

Та життя саме заставляє мене це робити. Просила чоловіка змінити роботу, він відмовляється. У моєї свекрухи є ще дочка, яка живе в іншому місті. Так ця відповіла мені, що немає такої можливості.

Чому саме я це маю робити? Адже для мене фактично це чужа людина, за всі ці роки вона так і не змогла мені стати рідною.

Можливо, ви мені дасте якусь мудру пораду, як бути в цій ситуації?

Наперед вдячна за ваші поради.

Автор – Успішна Емма

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

Передрук заборонено!