В сестри красивий будинок, бруківка на подвір’ї, все по-царськи, а в моєму будинку в той час почали тріскатися стіни. Ось я і вирішила попросити у Олі допомоги, бо іншого виходу не було. Та сестра навіть на поріг мене не пустила
Моя сестра зовсім відмовляється мене підтримати, як тільки я звертаюсь до неї за допомогою, відразу чую слова що я її дратую і щоб забула до неї дорогу.
Але ж як так? Адже в мене окрім неї більше нікого нема і надіятись нема на кого.
Так склалось, що моя молодша сестра швидше вийшла заміж і пішла жити окремо від нас.
Самі ми на той час жили в маленькій скромній хатинці у селі.
Батьки наші обидвоє працювали на фермі, тому достаток у нас був не великий, та голодні ми ніколи не ходили.
Про те постійно. оскільки ми дівчата, нам не вистарчало гарної одежі, яка була на той час у наших подруг.
Тому Оля як тільки трапилась така можливість, вийшла заміж і рвонула з батьківської хати.
До нас вона навідувалась дуже рідко, якось відсторонювалась вона від нас, та батьки були щасливі, що у неї все добре і вона задоволена і щаслива.
Та невдовзі мама важко занедужала. Так сталось, що майже місяць мама була лежачою, а потім її і не стало.
Батько важко переживав втрату мами, це його сильно підкосило, він постійно хворів, потрібні були ліки.
Майже весь мій заробіток ішов на лікування.
Згодом я познайомилась з Ігорем, на той час він видався мені тою підтримкою і розрадою, якої мені так бракувало в той час.
У нас зав’язався роман, вже через три місяці я дізналась, що при надії, спішила його ощасливити. Та тільки дізнавшись про це, Ігор пропав безслідно.
Період коли я носила своє дитя під серцем, був дуже важким для мене. Та тато постійно заспокоював мене, що все буде добре і ми виховаємо це дитя, він мені буде допомагати.
Так і було, татові ставало краще. І навіть коли мій син Дмитрик пішов у перший клас, тато постійно відводив і забирав його зі школи.
Я працювала на двох роботах щоб прокормити нас, і щоб у сина було все що і у інших дітей.
Та через деякий час тата не стало і я залишилась сама. Сестра приїжджала в цей день, щоб попрощатись з татом, та ця зустріч була холодною.
Від деяких знайомих, я дізналась, що моя сестра живе досить заможньо, бруківка на подвір’ї, дві машини і величезний особняк зі всіма умовами.
Цього року в будинку, в якому я живу, пішла велика тріщина в стіні, для мене це був страх і паніка, що я маю робити, і як я буду зимувати з сином.
Я чудово розуміла, що своїми силами нічого не зможу зробити. Тому в мене не було іншого виходу, як їхати до сестри і просити допомоги у неї.
Та приїхала я з нічим. Сестра відмовила мені, навіть не впустивши мене на поріг своєї оселі.
Чому вона так зі мною? Як важко мені було в цей момент!
Та, дякувати Богу, знайшлися добрі люди, які мені допомогли, їхня небайдужість врятувала нас з сином від холодної пори.
Інколи мене страх збирає, а що буде далі? Що ще мене чекає за поворотом. Та мені залишається лиш одне, не здаватись, а рухатись вперед, адже я відповідальна за сина, якого дуже сильно люблю.
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
