Ми із дружиною у шлюбі вже 15 років. Всі ці роки моя теща не дає спокою нашій сім’ї. Практично щодня, дзвонить моїй дружині та розповідає їй, ким вона мене вважає.
Перші роки 3, в її очах, я був чомусь “ніким”, який має всього лише один власний магазин.
Оскільки з роками бізнес трохи підріс, я перекваліфікувався на шахрая.
Побачивши, що на слова її дочка реагує сміхом, теща пішла далі. Нібито завів другу родину. Моя дружина дуже мудра жінка і на таке не реагувала.
Згодом висловлювання тещі, стали ще більш дивні. Цього разу моя кваліфікація зросла до людини, яка тримає у золотій клітці дружину та трьох діточок.
Я завжди іронічно сміявся з цієї ситуації, оскільки те, що відбувалося, ніяк не впливало на взаємини в сім’ї. Але ми з дружиною ніяк не могли зрозуміти справжню причину, чому теща мене так не любить.
Одного дня, у моєї коханої дружини, був день народження. Теща трохи наважилася, після третього келиха вина.
І, як завжди, у своєму незмінному репертуарі, почала висловлюватись про мене. Дружину цей факт просто вивів із себе, після чого вона попросила її, у ввічливій формі, поїхати до себе додому.
І тут тещу понесло:
— Як ти з матір’ю розмовляєш! Я все життя працювала на двох роботах за копійки. Твого тата терпіла все життя. А ти живеш тут у “шоколаді”, бід не знаєш! Принцеса тут!
Чому тобі все так легко дісталося в цьому житті, а я як “загнаний кінь” живу?! І чоловік у тебе ідеальний – не п’є, забезпечує і будинок великий, машина дорога! Ти не заслужила!
Ми з дружиною стояли з відкритими ротами. Я й подумати не міг, що всі ці роки теща просто заздрила своїй дочці.
Замість материнської радості за власну дитину була злість і чорна заздрість. Прикро за дружину.
Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.
Недавні записи
- Після дня народження я почала питати у внука, чи хватило йому всіх подарованих грошей на смартфон. А потім кажу: тато ж тобі п’ять тисяч дав. А він такий здивований каже: які п’ять тисяч? В конверті лише тисячу гривень лежало. До того ж конверт був підписаний, і ніякої помилки бути не може. Я в тих нервах викликала сина до себе. Не хотіла це по телефону виясняти
- Коли не стало дочки, я почала судитися зі своїм зятем. Я думала, що зроблю йому послугу, взявши на виховання свого єдиного онука. Дмитрик був дуже схожий на Лілю, і це давало мені сили продовжувати жити. Позов я програла. Зараз Дмитрику п’ятнадцять. Батько відвіз його далеко від мене. Мабуть, я на таке ставлення заслужила. Я б все віддала, лиш би повернути час назад
- Моя свекруха виховує свого онука від першого шлюбу Ореста. Я його друга дружина. Колишня невістка після розлучення переїхала жити в Канаду. Мій чоловік виплачує на сина аліменти, але свекрусі цього виявилося мало. – Богданчик і полуничку хоче і черешеньку. – Я ж не стрималася, і натякнула, щоб до рідної мами звернулася по допомогу. І тут відкрилася таємниця, про яку я і не здогадувалася
- Мені було куди повертатися з Італії, дочка за гроші, які я надсилала, зробила з занедбаної маленької хатинки красиву і сучасну. Там були нові меблі і техніка. Олена з чоловіком і дітьми жила окремо. За всі ці роки я зробила все, щоб вона мала свій куточок. І здавалося б, живи та радій, але той спосіб життя, який вела сеньйора Беатріс, за якою я доглядала до останнього, не дає мені спокою до сьогодні
- Чоловік вклав 300 тисяч гривень у квартиру, яку свекор купив на своє ім’я. Я жила сама в обласному центрі, коли зібралася виходити за Ореста заміж. Тому майбутня зовиця допомагала мені приміряти весільну сукню. Дізнавшись, скільки воно коштує, вона, звісно, передала це своїй мамі. І ось у день, коли ми дізналися про стать майбутньої дитини, свекор змусив її зателефонувати мені. Свекруха витягла мед і сказала: “Ось беріть, і 500 гривень віддавайте відразу”. Я мед не переношу, і я просто його не люблю