Ми коли бабульку з села забрали, в її хаті оселилася моя дочка з зятем. Молодь там вже й коробку вигнала, і подвір’я почали облагороджувати. Але мама після зими віджила, і давай в село проситися. Ми відмовляли до останнього, але нічого не допомогло. Зять з дочкою на мене обіду затаїли. Вони кажуть, що я бабульку “пиляла”, ось вона і не витримала біля мене. Але причина куди інша.
Мені 67 років. І я сама вже здаю, як то кажуть, але маю ще маму якій 90 років в січні виповнилося. Ох вона і начудила…
Мама ще до до 85 літала по селу по коліжанках бігала, і навіть по подвір’ї бігали три курки. Мала бабка, як ми її кличемо, і котика, з яким не сумувала і навіть спала в одному ліжку.
Але два роки тому зі здоров’ям стався деякий збій, який і зібрав всю сім’ю “на килим”.
В мене є ще старший на рік брат і молодша на три роки сестра.
Спільно було прийнято рішення, що я забираю маму до себе, а план і невеличка хатинка переходить в користування моїй єдиній дочці і її сім’ї.
Річ в тім, що зять давно мріяв про життя в селі, ось його мрія і здійснилася.
Сама бабка не була проти такому переїзду. Навіть говорила нам, щоб ми не хвилювалися, що з нею проблем не буде.
В місті за цей час ми бабульку трішки підлікували, бабулька ожила.
Зять же з дочкою вже вигнали коробку нової хати, почали облагороджувати подвір’я. Жили поки в цій дерев’яній.
Свою квартиру вони здавали в оренду, бо чого продавати, буде колись дітям.
Ще зиму цю бабулька перезимувала і мовчала, а коли вона почула тепло, то де на балконі всидить.
– Я хочу знову в село. Там мене чекають кури і Мурчик. Я тут жити не буду. Я хочу відійти у засвіти на рідній землі. А як мене не стане, як ви мене з того сьомого поверху спустите?
Ох і почалася з нею колотнеча. Як ми тільки не просили, як не пояснювали, що там Уляна з сім’єю живе, бабка вперлася і такого нам “джазу” давала, що закінчилося все тим, що ми її таки завезли назад.
Уляна в шоці, зять також.
В хаті дві кімнати. В одній дочка з зятем, в другій діти. Куди бабку притулити, хто його знає.
А баба звикла, що то все її, почала молоддю командувати.
Словом, повернулися мої в квартиру, і тепер зі мною і чоловіком розмовляють крізь зуби.
Я ж пояснила, що іншого виходу немає, що мені також не дуже то й вигідно їздити туди-сюди до неї.
Але бабка наша справді віджила. Я нічого не маю проти, нехай до ста живе, головне, щоб при здоровому глузді.
Зять в селі роботу з хатою закинув. Чекають “кращих часів”.
Але як я маю з Уляною помиритися, хто його знає. Вона каже, що я бабку “пиляла”, ось вона і втекла від мене. Але це не правда…
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
