Через кілька років після розлучення я зустрів чудову жінку. Віра показала мені, як можна щасливо жити в шлюбі. Лише через деякий час виникла одна проблема. Моя дочка Анна, якій двадцять три роки, терпіти не може навіть те, коли вимовляється її ім’я – Віра.
Шлюб із Миросею був великою помилкою. Єдине хороше, що з нього вийшло, це наша дочка Анна. Через неї ми намагалися порозумітися з колишньою дружиною після розлучення, але не думаю, що це дуже добре в нас вийшло.
Нашу квартиру я залишив Миросі і дочці, а сам повернувся до матері, яка жила одна в трикімнатній квартирі.
Я облаштував у маминій квартирі кімнату для Анни, щоб вона мала свій куточок, коли приходила до мене в гості. Я зустрічався з нею коли хотів, ніяких заборон в нас не було.
Я поступово якось складав своє життя. Мені знову стало добре на роботі, я завів старі дружні стосунки в рідному місті і почувався задоволеним.
Для повного щастя мені потрібна була тільки жінка. Справжнє кохання я зустрів лише через п’ять років після розлучення. Віра підкорила мене з першого разу.
Її весела та балакуча вдача зводила мене з розуму. Ми зустрічалися час від часу, і я закохався наче пацан після школи. Можливо, ми і поспішили, але через пів року Віра переїхала до мене.
Дочці було вже двадцять і вона також зустрічалась вже з хлопцем. Вона іноді приходила до мене на вихідні або просто випити чаю.
Коли настав день знайомства Віри і дочки, мені навіть на мить не спало на думку, що вони можуть не зрозуміти один одного. Але я помилився. Лише після кількох спільних зустрічей моя донька сказала мені, що їй щось не подобається у Вірі.
Вечорами Віра часто говорила мені, щоб я не давав своїй доньці так багато грошей і щоб я припинив її балувати. А ось Анна в свою чергу просила мене більше часу приділяти їй, і що Віра насправді не така хороша, як я собі думаю.
Я намагався залагодити ситуацію що з однією, що з другою. Вони двоє для мене по-різному улюблені жінки.
Я завжди давав і буду давати гроші Анні, тому не дозволяв Вірі жодним чином мені заважати.
А Анну я раз у раз переконував, що Віра – чудова жінка і що їй треба просто краще придивитися.
Але було все навпаки. Незважаючи на те, що вони насправді бачать один одного лише кілька разів на місяць, вони завжди лізуть одне в одного.
Віра критикує Анну за спосіб життя, який вона веде. Анна, з іншого боку, не боїться сказати Вірі, що вона просто зловживає мною і женеться за грошима. А я? Я десь посередині.
Їхні “бурі” та суперечки за останні два роки набули такого розмаху, що Анна приходить до мене лише тоді, коли Віри немає дома. Я думав, що це може працювати так, якщо вони не знайдуть шлях один до одного.
На початку квітня в мене був день народження. І ось вийшло так, що за довгий час, дві мої улюблені жінки сиділи за одним столом.
Вони того дня так посперечалися, що дочка пішла дуже розлючена і близько тижня мені навіть не телефонувала.
Пізніше вона повідомила мені, що поки Віра живе зі мною, вона мене відвідувати не буде. Це звучить дивно, але я не можу знайти жодного недостатку у Вірі. Вона мені дуже подобається і я навіть маю намір зробити їй пропозицію.
Мені зрозуміло, що Анна цього не прийме, і я боюся, який ще ультиматум вона висуне. Але я кажу собі, що вона доросла і повинна поважати мій вибір. Я не хочу відмовляти собі в щасті тільки тому, що дочка не може порозумітися з Вірою.
З іншого боку, мені цікаво, що буде, якщо я більше ніколи не побачу свою дочку?
Я поняття не маю, що робити. Я посередині, і нікого не хвилює, як я себе почуваю…
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua