На початку року астрологами і ясновидцями був складений точний прогноз про події літа 2022 року і майбутнє, що настане за ним. Що вже справдилося? Маємо нагоду перевірити.
Багато хто з нас наївно вірить, що все може стати як раніше. На жаль це неможливо. Війна точно закінчиться невдовзі, проте наш світ не буде колишнім ніколи. Потрібно бути готовими до цього.
Військовий конфлікт, започаткований Росією проти України, передбачали багато хто. Серед них були справжні провісники, але також ті, хто просто добре розуміється на політиці та вміє прогнозувати.
Практично всі були впевнені, що 22 лютого 2022 року станеться щось, що стане першим поштовхом для зміни світового порядку.
Ванга передбачила, що всі отримають те, що раніше транслювали іншим. Усі побачать себе, ніби у дзеркалі. Саме так стверджувала велика пророчиця. Всі, чия душа була озлоблена, пізнають те саме зло. Ті, хто завжди транслював добру енергію і не ображав інших, отримає подібне.
Старці розповідали, що саме у лютому 2022 року розпочнеться незворотний процес трансформації світу. Цей процес неможливо буде нічим зупинити. Жодна зброя, слова чи дії не відіграватимуть великої ролі. А все тому, що жителі планети Земля мають пройти через цей важкий процес, щоб еволюціонувати.
Еволюція полягатиме в тому, щоб ми навчилися ставити у найвищий пріоритет духовне, а не матеріальне.
Пророки вірили, що всі кризові та важкі події були потрібні, щоб наше суспільство змінилося. Старці казали, що шлях, яким ми прямуємо вже багато століть, вів нас у нікуди. Згодом ми перетворилися б на суспільство, чітко розділене лише на дві касти: господарів і рабів.
Астрологи віщували як соціальний переворот, так і природні катаклізми. Це може бути щось пов’язане з тектонічними рухами шарів Землі, наприклад. Карта світу суттєво зміниться, і наші життя зміняться кардинально.
А ось матінка Олімпія говорила, що це станеться 12 липня 2022 року. Саме в цей час станеться дивовижне перетворення Землі.
Багато дослідників стародавніх сувоїв і книг говорять, що всі ті катастрофи та катаклізми, які трапляються на планеті, циклічні. Вони повторюються щоразу і стають все більш руйнівними.
Сибірський провидець Калін передбачав падіння людства через якийсь зовнішній чинник, який не залежатиме від людей. Лід і полум’я запанують на Землі, казав він.
Чи вірити нам у це? Чи лякатися? Або навпаки вірити у здоровий глузд цивілізації? Чи, можливо, просто спостерігати або намагатися вплинути на ситуацію на своєму рівні? Вирішувати кожному самостійно.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
Недавні записи
- На днях вирішила завести синів до бабусі з дідом в село. Але там на мене чекав неприємний сюрприз. Виявляється, брат намовив маму з татом, щоб вони всю хату переписали на нього, бо я вже, ніби, своє отримала. Але ж я то отримала не від батьків. Мама пояснює все тим, що Михайло з дружиною будуть їх з татом доглядати до останнього. Але мені хата не потрібна, щоб жити. Мені б дітей мати куди завести, від задушливого міста
- Коли молодша дочка Лариси кинула “квіточку” з полунички мені прямо на дизайнерські штори, я ледь не луснула від злості, і відразу ж зробила зауваження і мамі і дитині. Як-не-як, а Софійці вже два роки минуло, елементарне вона повинна знати. Сестра чоловіка на мене сильно образилася, і коли взувалася сказала, що з таким ставленням до її дітей, нам Боженька ніколи своїх не дасть
- Відразу ж після весілля невістка взялася керувати. Надумала воду в хату провести, потім ванну кімнату облаштувати. Я їх переконувала до останнього, що в селі цього не потрібно. Не слухали. Син наче очманілий слухав дружину. Потім в рух пішли євроремонти. Я і тут я влізла. Закінчилося все тим, що я одна в хаті залишилася. Ви знаєте, мені так соромно за свій вчинок перед сином і невісткою. Я б хотіла все повернути, але вже пізно
- Свекор сидів в дальній кімнаті з газетою в руках. Я ж прийшла і сказала, що сідаємо за стіл. Він так на мене дивно подивився, і нічого не відповів. Потім свекруха його гукнула – тишина! І вже після цього вона попрямувала в кімнату, щоб особисто йому сказати, що “його величність” можуть йти до столу. Коли ми були наодинці з Андрієм, я його спитала, чому тато так дивно сьогодні поводиться, а він відповів, що це не сьогодні, а все життя так
- На Трійцю був день народження в онука. Ми з чоловіком прийшли гонорово, з конвертом, а ось свати подарували аж коробку цукерок. – Дай Бог, щоб наступного року було легше, і ми купимо подарунок за два роки. – І це в них такі балачки повторюються з року в рік. Але через тиждень я дізнаюся, що вони зі сватом купили собі нову плазму. І ці “бідні взяли її не в кредит, а повністю розрахувалися. Ось так себе треба любити. Мені б соромно було на їм місці