You are here: Home / Світ / Принцеса Анна успадкувала особливі прикраси своєї матері королеви Єлизавети II
Минулого тижня королівська принцеса завітала до США з візитом, про який так мало говорили в пресі. Сестра короля Чарльза виконувала свої обов’язки, відвідавши Англомовний союз у Нью-Йорку.
На публічному заході Її Високість з’явилася у перлинному намисті з трьох ниток та перлинних сережках, які носила її мати Єлизавета II.
Ці прикраси були подарунком Єлизаветі від її батька короля Георга VI, діда принцеси Анни. Знімками у соцмережах поділилася фотографиня Джой Мелоун, яка і зробила фото.
Відомо, що королеву Єлизавету II навіть поховали в одних із її перлинних сережок, так вона любила ці прикраси. Принцеса Анна одягла прикраси матері, віддавши шану покійній монархині.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Недавні записи
- Мама навіть не дивилася на інших чоловіків, відколи пішов з життя мій тато. Вона говорила, що вже пережила своє велике кохання! І я була рада, що в моєму родинному домі не будуть вештатися чужі люди. До того ж, тато залишив нам великий спадок, і я боялася, щоб хтось на нього не “замахнувся”. Тому коли мама повернулася з Трускавця закохана, це мене розчарувало. Але в мене був план дій
- Наше весілля було не гучне, а гірке! Ресторан був непоганим, але свекруха не переставала критикувати подану їжу, мовляв, ця риба так дивно пахне, вона часом не зіпсована? Або, торт без шоколаду – не торт! Подарунок на весілля від свекрухи, окрема історія: її посуд з “червоними маками” досі перекидається на горищі у моїх батьків. А потім вона перед всіма гостями виголосила, що я прив’язала до себе її сина дитиною. Тут я вже не стрималася!
- Про цей дрескод на хрестинах нам ніхто нічого не казав. Тому нас і відсадили, “червоних”, на інший край столу. Тому я й забрала тихенько з кошика наш подарунковий конверт з доларами. Похресниця – племінниця мого чоловіка, дочка мого швагра
- Моя сестра не послухалася, коли я благала їй не заводити роман з одруженим чоловіком. Тепер Іринка благає про допомогу, тому що вона чекає дитину, а сам Юра повернувся до своєї дружини. Я не могла стояти осторонь, і з’явилася на його порозі. Мені пощастило, його дружина була дома, і дізналася про все з “перших вуст”
- Ковтаючи сльози, я подзвонила сусідці і попросила принести мені в лікарню піжаму, чашку, тарілку, ложку, рушник. Я не наважувався просити більше в чужої людини. Того ж дня я зв’язалася з дочкою, яка живе в Англії. – Мамо, я думками з тобою! Тримайся! Все буде добре! – Так гірко мені ще ніколи не було!