На свекруху ми потратили близько ста тисяч гривень. І хоча чоловік каже, що вона віддасть, я в це не вірю. Підтвердженням моєї “теорії” стала недавня її покупка посудомийної машинки. Це, на її думку, дуже потрібна річ в наш час, а ось за сповивальний столик для дитини я стільки вислухала. – Невже не можна дитину переодягнути на дивані? Всі колись так робили, і нічого, виросли!
Ми з чоловіком одружені 4 роки і вже 7 років як пара. У нас 2 спільних дітей 4 та 1,5 року. Пару років тому мій чоловік створив компанію, і хоч заробітки вище середнього, ми платимо іпотеку, маємо 2 дітей, одним словом, великого марнотратства немає.
Що мене дратує, так це моя свекруха.
Коли у нас народилася донька півтора року тому ми купили коляску за 18 тисяч. Ця сума свекрусі дуже не сподобалася, можна ж було купити і за п’ять.
Так було з усім, що ми купували. Люлька, яка сама колише дитину, для чого… даремно витрачені гроші. Сповивальний столик- теж непотрібна річ, можна і на дивані переодягнути.
Одноразові підгузки дуже дорогі і для чого, вона використовувала тканину…
Все, що б ми не придбали, непотрібні речі, але дуже дорогі…, на її думку.
І ось власне після її “придирок” з грошима, я стала помічати і пригадувати в свекрусі “дивні речі”.
Наприклад, 3 роки тому її собака стала ангеликом. Рятували до останнього. Лікування і все навколо коштувало майже 20 тисяч, це все оплатив мій чоловік, бо мама грошей не мала, а ми від неї досі ні копійки не побачили.
Чоловік каже, що цю собаку він сильно любив, тому грошей не було шкода.
Ну добре, я пропускаю ситуацію з собакою, тому що я це розумію, але на тому все не закінчується. Наприклад, минулого місяця її газонокосарка зламалася. Їй потрібна була нова, але грошей на неї не було. Тож чоловік позичив їй 13 000.
Дещо раніше він позичив їй на холодильник. Ще 20 тисяч на переобладнання душової кабіни.
За цей час ми не бачили від неї ні копійки. Чоловік стверджує, що мама з часом поверне нам гроші, просто він не хоче тиснути на неї в такий важкий час.
Загалом я підрахувала, що свекруха нам винна сто тисяч, яких ми, скоріш за все і не побачимо.
Головне, минулого тижня вона купила собі посудомийну машину за пристойну суму.
Можливо, це б мене так не хвилювало, якби вона не патякала раз у раз, що ми витрачаємо гроші на непотрібні речі для дитини. За словами чоловіка, я перебільшую.
Чоловік закриває мені рота тим, що колись, може, одного дня, вона все віддасть.
Може й так, але до сьогоднішнього дня у нас немає паркану навколо будинку, ми живемо при дорозі і в нас маленькі діти… жвава траса, але головне близько 100 тисяч пішло на його маму.
Тож моє запитання: чи я справді чіпляюся чи придираюся до своєї свекрухи? Чи це мій чоловік занадто м’який і завжди позичає мамі гроші?
Він захищає це тим, що не може залишити її без холодильника, без газонокосарки, без пральної машини, без того, того, того.
В мене вже здають нерви, коли я в черговий раз чую від неї якісь претензії, щодо, на її думку, непотрібних речей…
Як з цим миритися?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua