Найближчий до Путіна з олігархів Ілля Жегулєв розповів про про роль Абрамовича у переговорах. Зробив він це виданню “Настоящее время”.
На переговорах Росії та України, які відбулися 29 березняу Стамбулі, був присутній російський мільярдер Роман Абрамович, зазначали ЗМІ. Раніше повідомлялося, що він займається неофіційними переговорами.
Докладніше про роль Романа Абрамовича у переговорному процесі розповів Ілля Жегулєв, бізнес-журналіст та автор книги “Хід царем” про найближче коло Кремля.
– Ти розумієш, навіщо взагалі це потрібно Абрамовичу?
– Так. Абрамович, я так розумію, справді вимушено в це втрутився, бо має дуже розуміння людей навколо Юмашева. Абрамович входить до найближчого кола Юмашових. Юмашев – це чоловік доньки Єльцина. Останнім часом вони, засновники “Єльцин-центру” та представники так званої сім’ї – останніми роками їх не видно і не чути. Принаймні того впливу, який був раніше, немає. Проте я впевнений, що вони в крайніх випадках намагаються якось втрутитися і до них є довіра та повага з боку президента. Можливо, він почувається трохи зобов’язаним, оскільки Юмашев зрештою зіграв ключову роль його призначенні.
Путін так само непогано ставиться до Романа Абрамовича. Мабуть, з тих олігархів єльцинської доби він єдиний, хто досі становить оточення Путіна. Вони мають можливість спілкування. Абрамович, наскільки я розумію, не має такого шаленого мандражу, і він може людською мовою спілкуватися з президентом, на відміну від усіх членів російських делегацій, як я думаю. Принаймні ті, що ми бачили на Раді безпеки, ті, які обіймають офіційні пости, їм якось трошки не по собі стає під час зустрічі з президентом. Абрамович цього не відчуває.
У нього справді є бажання зупинити війну, зупинити ці бойові дії. Тому це справді серйозна жертва. Для мене дивно, що він погодився в цьому брати участь, тому що інтересів та активів в Україні він не має, на відміну від того ж Михайла Фрідмана, у якого “Альфа-банк”.
– Але Абрамович має багато активів у Великій Британії, які випаровуються. Наприклад, як футбольний клуб.
– Так, але вони випаровуються незалежно від його участі у переговорах. Це не допомагає. Можливо, він сподівається, що опосередковано допоможе. Але як він доведе, що брав участь не на російській стороні, а просто був у делегації? Він таким чином, з одного боку, доводить, що він бере участь у переговорах за мир, а, з іншого боку, він доводить, що він з усіх олігархів справді найближчий.
– А чи може Абрамович мати якісь політичні амбіції? Чи може його цікавити, наприклад, якась посада у керівництві Росії?
– Мені здається, це якраз основа довіри Путіна до нього, що він ніколи не мав жодних політичних амбіцій. Для Путіна це дуже важливо. Більше того, Абрамович навіть не має контрольної частки у великих активах. Він скрізь – портфельний інвестор. У нього, звичайно ж, є багато інтересів у Росії, проте Путін йому довіряє. Довіряє, оскільки, по-перше, він практично як благодійник, на думку оточення того ж таки Путіна. Ще на початку 2000-х він вписувався у Чукотку, вкладав дуже багато грошей, коли був губернатором Чукотки. Потім він робив інші меценатські проекти, і нічого за це не просив.
Абрамович мав багато можливостей якось себе показати, розповісти, що він такий крутий меценат, як це робив той самий Іванішвілі в Грузії: він робив якісь проекти, але всі розуміли, що коли він допомагає людям, це у тому числі пов’язане з політикою, тому що він це транслював, розповідав, який він гарний. Абрамович намагається робити все максимально тихо та непомітно.
– Як тобі здається, може його злякати чи змусити передумати брати участь у переговорах уся ця історія з отруєнням хімічною речовиною?
– Ти ж сам бачиш, що вся ця історія з отруєнням була раніше, ніж його приїзд до Стамбула. Тобто він встиг вилікуватись і після цього приїхав до Стамбула. Так що тут відповідь зрозуміла – це його не зупинило. Більше того, якщо він раніше приїжджав якось таємно, я чув про те, що він бере участь у переговорах буквально з перших днів, але тепер його участь є очевидною. Він посилив своє значення та роль.
– Він вирішив виступити відкрито перед камерами саме тому, що журналісти оприлюднили його ім’я через отруєння, як ти думаєш?
– Не думаю. Мабуть, просто така ситуація, що там особливо не було куди подітися. Йому сказали: “Якщо ти береш участь, треба брати участь”. Але я не маю відповіді на це запитання. Можливо, те саме отруєння далося взнаки, щоб він уже був реальним учасником переговорів. І реального учасника переговорів складніше в такий спосіб нівелювати.
Єгор Максимов, “Настоящее Время”
Слава Україні і ЗСУ!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з відкритих джерел.
