Нарешті я щаслива: свекруха тепер живе зі своєю свекрухою!

Перші роки заміжжя я згадую зі здриганням. Наталя Леонідівна жила у сусідньому під’їзді та щоденно приходила до нас із інспекціями. У неї навіть ключ свій був. Хвала небесам, чоловік потім якимось чином зміг його забрати.

Без ключа вона просто сідала на лавочку біля під’їзду і чекала, поки хтось із нас повернеться з роботи, щоб зайти до квартири.

Я неправильно мила підлогу, не так готувала, не перекривала всім доступ до ванни та унітазу на добу під час їхнього миття тощо. Так я прожила 8 років, але потім сталося диво.

Свекруха знайшла собі нового чоловіка і поїхала з ним майже за 200 кілометрів від нашого міста.

Вона продала свою квартиру і вклалася у бізнес чоловіка, який прогорів через рік. Засмучена Наталя Леонідівна повернулася і почала жити вже з нами, оскільки свого житла вона не мала.

Свекруха втішалася з подружками у компаніях, а я з чоловіком по черзі сиділи з її сином від “бізнесмена”.

При цьому Наталя Леонідівна взялася за старе: вичитувати мене за безлад, вчити складати речі та багато іншого. Мій чоловік, дякую йому величезне, терпів деякий час, а потім зателефонував своїй бабусі і запропонував їй допомогу у вигляді мами, а заразом – і спільне проживання.

Словом, свекруха переїхала до своєї першої свекрухи. Тепер вона так само, як і я, вислуховує, як правильно мити кахель і о котрій годині ранку потрібно вставати. Вона навіть дзвонить мені, щоб поскаржитися, яка свекруха тиранша!

Для мене ці дзвінки схожі на приємну класичну музику. З останнього, що мені дуже сподобалося, бабуся відходила свекруху віником, за те, що Наталя Леонідівна одного разу покликала, не спитавшись дозволу у бабусі, в гості чергового залицяльника. Ну це ж прекрасно, правда?

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено

Фото ілюстративне, Ibilingua.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!