Ми з Нелею одружені трохи більше 6 років. Коли я познайомився з нею, вона вже була розлучена. Мене це анітрохи не збентежило. Втім, як і той факт, що до неї в мене серйозних стосунків не було.
Ми зустрічалися близько півроку, після чого я зробив пропозицію. Неля відмовилася жити разом із моїми батьками. Мовляв, дорослі вже, потрібна своя квартира. На той момент я заробляв не так багато, щоби відкладати на своє житло. Але орендовану квартиру міг.
Щоби заробити на свій будинок, я вирішив поїхати за кордон. Друг підказав перевірене місце, де мені допомогли влаштуватися. Виїхав. Приїжджав досить рідко, хотів якнайшвидше зробити свою дружину щасливою.
Знадобилося півтора роки, щоб купити житло. А потім потрібні були гроші на ремонт. Знову поїхав.
Потім дружина почала натякати, що нам потрібна машина. Я йшов у неї на поводі. Знову поїхав, знову працював і нічого навкруги не бачив за роботою. Останні кілька місяців я нарешті живу вдома, повернувся в Україну, вже встиг знайти роботу. Думав, що нарешті все вгамується.
Але сталося те, чого я ніколи не зрозумію. Якось я прийшов додому раніше, ніж звичайно, і почув, як дружина розмовляє з подругою по телефону. Вона була така захоплена, що навіть не помітила мене.
Від слів Нелі у мене аж ноги підкосилися. «Ір, ну ти чого, які діти?! Я не збираюся народжувати, принаймні, не для нього. Я ж не люблю його, забула, чи що?» – весело говорила Неля.
Після стільки років сімейного життя почути таке — як у прірву. Я стояв у дверях і не міг повірити своїм вухам. Я робив для дружини все, думав, що ось-ось, і ми нарешті зможемо жити тільки для себе. А виходить, що дружина знайшла ідеальний спосіб використання мене.
Я став ніби ручним: робив усе, що вона могла лише побажати. Звичайно, я не став тягнути кота за хвіст і поговорив із дружиною. Вона почала виправдовуватись, що я все не так зрозумів. Мовляв, це вона мала на увазі час, коли ми познайомилися, і вона тільки придивлялася до мене. Зараз все інакше.
Не знаю, як тепер сприймати її слова. Спочатку я подумав, що, мабуть, накрутив себе. Раптом я почув і розтлумачив собі дійсно щось не так? А потім я запитав дружину:
«Якщо це все неправда, тоді ми можемо подумати над тим, щоб народити дитину? Потрібний момент може ніколи не настати, час такий швидкоплинний.»
У відповідь дружина багатозначно подивилася на мене і сказала, що поки не готова до дітей, ситуація в країні важка. Але було в її погляді щось таке чуже. Тоді я зрозумів, що та телефонна розмова все-таки була правдою.
Ще ніколи в житті я не почував себе настільки обдуреним і нещасним. Невже ці роки моя дружина просто банально мною маніпулювала? Як знайти сили, щоб пережити розлучення? Не можу навіть думати про це. І за що? Чому раніше не сказала, що не кохає?
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.