– Оксано, ти мене вибач, але я ніби в 90-ті повернулася, сідаючи за стіл, який ти накрила. Так, олів’є і ми робимо, але воно має подаватися в спеціальному оформленні. Ти взагалі знаєш, що є такі форми для салатів “кільце”? В них все гарний вигляд має. А ті зрази на гаряче, чи грінки з сирковою намазкою? Хто таке в наш час готує? Про канапки зі шпротами я взагалі мовчу.
Я відвела Оксану в бік, не при всіх же сказала, тому не було їй за що на мене ображатися.
В нас з чоловіком двоє дітей. Старша дочка, яка вийшла заміж і живе зі мною в будинку, і молодший син Олексій.
Після весілля син з Оксаною перебралися жити в стареньку хату в сусідньому селі, звідки родом невістка. Колись в цій хаті жив дідо з бабою Оксани.
Там умов як таких немає, але по трішки син там ремонти робить.
А місяць тому у мене народилася онучка.
Ми не сильно з чоловіком до дітей навідуємось, бо і я і Іван ще працюємо. Але на хрестини приїхали.
Я ж думала, що невістка наготує стіл гарно. Якби я знала, що в неї руки не до того, то б оплатила на тих двадцять людей ресторан. Бо Оксана тільки мого сина ганьбить.
Моя дочка накриває на столи дуже гарно. Зараз так все по сучасному роблять. Канапки з ікрою, чи ті грінки з прошуто. Зараз тої зелені всякої продається, вже навіть митої. Різні сири, ковбаси і тому подібне. На грилі можна печерички підрум’янити.
Ален невістка моя ніби з 90-х втекла.
На гаряче Оксана подавала якісь зрази з грибами. Також був бульйон і налисники з м’ясом, і все б нічого, але той бульйон Оксана подавала в різних горнятках, і старих і надщерблених і досить великих, як для такої страви. А, і бульба з печінкою. Ну бульба мені зайшла, тут нічого не скажеш.
Всі салати були “прикрашені” петрушкою. Хоч стій хоч падай.
Чесно, ніби в свої молоді роки потрапила на забаву в гуртожитку.
Ось я і не стрималася. Відвела Оксану в сторону, і то вже в кінці забави, і просто сказала, що так стіл накривати вже давно не в моді.
Але невістка замість того, щоб мені подякувати, образилася.
– Які горнятка мала, в таких той бульйон і подала. Не ваша справа. А якщо вам то мозолить очі, то я не відмовлюсь від подарунку на свій ювілей, який буде через місяць – нового посуду!, – відповіла мені і пішла дитину кормити.
Мені стало якось не по собі. я дома вже і з дочкою говорила. Не знаю, як допомогти невістці. Як її витягнути з “тих” часів?
І взагалі, чи має право ображатися на мене невістка? Невже я хочу чогось поганого для неї?
Автор – Карамелька