iBilingua – Сторінка 1238 – На стику цивілізацій

життєві історії 0

Коли Марину Степанівну проводжали в останню путь, то у дворі не було де яблуку впасти. Прийшли і колишні співробітники, і друзі, і саме собою, родичі. Її любили і поважали. Я ледь стояла на ногах. Навіть не знаю, як би я впоралась, якби ж не Олег, “подарунок”, з яким мене звела свекруха, хоча ні – мама, не інакше

Коли Марину Степанівну проводжали в останню путь, то у дворі не було де яблуку

життєві історії 0

Надія зробила кілька ковтків чаю, а потім зі щасливим обличчям повідомила нам з мамою, що вони чекають дитину. Я здивувалася, оскільки вони, як і ми з чоловіком, не мають власного житла, і вже надумали стати батьками. Ми ж вирішили з цією справою почекати, хоча я й старша сестра. Але сюрпризи на цьому не закінчилися. – Яно, а тобі не здається, що це з вашого боку не красиво, жити з мамою, поки ми на орендовану витрачаємось?

Надія зробила кілька ковтків чаю, а потім зі щасливим обличчям повідомила нам з мамою,

життєві історії 0

Я прийшла з магазину і поклала авоську з продуктами на стіл. В середині був і чек. Свекруха відразу одягла окуляри, і давай вичитувати, що я купила і за яку суму. – Тебе ніхто не вчив економити? Чи ти забула, що мій син один тебе і дитину забезпечує? – І тут я виклала, все як на духу!

Я прийшла з магазину і поклала авоську з продуктами на стіл. В середині був

життєві історії 0

В той же день я зайшла додому, щоб забрати одяг. Дарина мене зустріла в брудному халаті. На кухні гора брудного посуду, в холодильнику, хоч шаром коти, ліжка не застелені. – Я заміж виходжу, – випалила я на одному диханні дочці. – Ну звісно, я для тебе пусте місце. Ти лиш про себе думаєш

В той же день я зайшла додому, щоб забрати одяг. Дарина мене зустріла в

життєві історії 0

Як гості тільки приїхали, ми посадили всіх за стіл. Дорога не близька, я розуміла, всі хочуть ситно поїсти. Руслана попросила зробити їй до оладок кави. Я ж стала їм свій фірмовий зелений борщ пропонувати. Брат вже майже погодився, але дружина заперечно кивнула головою. В кінцевому результаті я була змушена варити макарони з сардельками

Як гості тільки приїхали, ми посадили всіх за стіл. Дорога не близька, я розуміла,

життєві історії 0

До народження залишалося п’ять днів. Людмила все думала, де краще відсвяткувати: вдома чи ресторані. Нарешті вирішила – у ресторані. Як швидко пролетіли роки, вже сорок п’ять! На свій день народження запросила кумів, друзів, знайомих. Три роки Людмила не розмовляла з Романом. Він згодом вибачився за свій жарт, хоч і не підозрював, що кума сприйме все серйозно

До народження залишалося п’ять днів. Людмила все думала, де краще відсвяткувати: вдома чи ресторані.

життєві історії 0

Я коли випадково в нашому місті побачила Любу, відразу запросила її до себе в гості. Чоловік в той час був на роботі, тому нічого нам не заважало побалакати про те про се. По дорозі подруга зайшла в супермаркет, де придбала половинку тортика. Яке ж все таки життя непередбачуване

Я коли випадково в нашому місті побачила Любу, відразу запросила її до себе в

життєві історії 0

Бюджет поділили чотири роки тому. Валера вирішив збирати на нове авто та трохи зменшив суму на сімейні витрати. У кожного свій тюбик зубної пасти, дві сковорідки з яєчками, що шкварчать, на сніданок, потім кожен свою помив – і на роботу. Поліна у становище чоловіка увійшла: коштів, щоб її чоловік міг і надалі оплачувати свої витрати, виділила. Але не просто так, а під розписку, чоловік заборгував своїй дружині 60 тисяч гривень

Якщо вже ділити, то ділити все: у кожного свій тюбик зубної пасти, дві сковорідки

життєві історії 0

“Це дарувати не менше тисячі, я ж настільки не з’їм.” Увечері у розмові з мамою чую «навіть чаєм тебе не пригостили?» На думку мами, я повинна була випити чаю на суму, рівноцінну букету. У мене є хрещеник, з його мамою спілкуватися не хочу. Колись по молодості я погодилася його хрестити. Поїсти я люблю в приємній мені компанії, не думаючи, з’їм я на свої подаровані гроші, чи ні

Днями у приємної мені жінки був день народження, я заскочила до неї на роботу

життєві історії 0

Серед тижня Данило під’їхав на автівці до нашого під’їзду. Я заздалегідь спакувала речі, які ми швиденько поносили в багажник. Заспана дочка ніяк не могла зрозуміти, що відбувається. – Ма, ти куди зібралася? І взагалі, їсти ми що маємо? – А це вже не мої турботи. Це твій чоловік, і твої діти. Доросла вже, розберешся! А я в село. Заміж виходжу!

Серед тижня Данило під’їхав на автівці до нашого під’їзду. Я заздалегідь спакувала речі, які