iBilingua

Тань, та це ж не робота, просто для втіхи в’яжеш. Ось і зв’яжи мені светр безкоштовно, – запропонувала мені двоюрідна сестра. Як ми раділи, що живемо у своїй однодушці! Як уявлю, що ще орендувати довелося б, так недобре стає. Ще дуже допомагали батьки. То продукти привезуть, то грошенят підкинуть. – А ти можеш зв’язати мені светр? Я тобі зараз скину, який хочу. Яка передоплата? – здивувалася Оксана. – Ти з мене ще грошей візьмеш? Але мама моя сказала, що задля добрих стосунків з ріднею я могла б це і зробити

Так дивує, коли близькі люди знецінюють твою працю, вважаючи, що це не робота, а

життєві історії 0

Недавно, на “Третю Пречисту”, мої дорослі сини приїхали вдвох з міста, щоб привітати мене з днем ангела. Ми сіли після церкви за стіл. Я бачила, що щось їх турбує, і стала розпитувати. Першим заговорив старший син. Від почутого в мене пішли по шкірі мурахи. Невже я своїми ж руками зробила у їх вихованні таку помилку?

Недавно, на “Третю Пречисту”, мої дорослі сини приїхали вдвох з міста, щоб привітати мене

життєві історії 0

На аватарці у Стаса фото не було, але щось підказувало мені, що з цією людиною потрібно зустрітися. Після “кілометрової” переписки ми зупинились на тому, що в неділю йдемо на каву, а після в кіно, на “Дім Ґуччі”, який був так розхвалений моїми подругами. Так вийшло, що в кафешку я прийшла на пів годинки раніше, і ви знаєте, воно було того варте

На аватарці у Стаса фото не було, але щось підказувало мені, що з цією

життєві історії 0

Ми з подругами того дня вирішили зустрітися в центрі Львова, попити кави, і просто наговоритися від душі. Ми зайшли в затишну кав’ярню, і я помітила, як на мене задивляється то один, то інший чоловік. Такої уваги від свого Влада я ніколи не бачила. Переступивши поріг дому, я все для себе вирішила. І ви знаєте, чоловік на мою пропозицію спершу погодився, але згодом таки пошкодував

Ми з подругами того дня вирішили зустрітися в центрі Львова, попити кави, і просто

життєві історії 0

На наш спільний ювілей Катерина подарувала мені доволі дорогий подарунок. Я ще здивувався, оскільки жили ми дуже скромно. Мені ледь вдалось зрозуміти, звідки в неї гроші, але і то, завуальовано. – Маринка мене зареєструвала в одній “фірмі”. Я працюю віддалено. Не хвилюйся, – говорила мені Катя. Ми ходили по ресторанах, їздили по морям. Та одного дня я таки вивів її на чисту воду

На наш спільний ювілей Катерина подарувала мені доволі дорогий подарунок. Я ще здивувався, оскільки

життєві історії 0

До цього дня я ретельно готувався: приготував смачну вечерю, прибрав квартиру, і навіть купив свічечки, щоб створити романтичну атмосферу. Дарина зайшла в мою квартиру, і осяяла її красою. Ми спершу сіли за стіл, а згодом я вирішив зробити їй “рум тур”. З моєї кімнати вона вийшла сама не своя, і відразу ж попрямувала до виходу

До цього дня я ретельно готувався: приготував смачну вечерю, прибрав квартиру, і навіть купив

життєві історії 0

Батько та мати Ані розлучилися, коли їй було 2,5 роки. Він поїхав на роботу до іншого міста, вона лишилася вдома. Незабаром мати вийшла заміж і залишивши маленьку Аню з бабусею та дідусем та тіткою. Приїжджала рідко, донька її мало цікавила. Там була інша сім’я та вже інша дитина. Батько постійно платив аліменти, навіть писав листи про своє життя

Батько та мати Ані розлучилися, коли їй було 2,5 роки. Він поїхав на роботу

життєві історії 0

Раю, не знаєш, хто у нас в однокімнатній на першому поверсі? А квартира ж кооперативна! Значить, гроші водяться. І пільги в неї є, мені в домокомі говорили. І пенсія особлива, Валька-листоноша ще дивувалася — ні в кого тут такої немає, якісь усе перекази-виплати приходять! Ну як мені навіщо?! По-перше, знати треба, хто поруч, по-друге, хоч вона й нелюдима така. але потребує турботи. Я ось не бачила, щоб хтось їздив до неї. Значить, сама

Раю, не знаєш, хто у нас в однокімнатній на першому поверсі? Та я знаю,

життєві історії 0

Я їхала у тролейбусі без квитка, коли зайшли контролери. Людей недалеких, не дуже грамотних, які не виїжджали далі свого забутого Богом села, але світяться такою безумовною добротою і мудрістю, що хотілося вклонитися їм у ноги, обійняти за коліна, уткнутися обличчям

Мені було років чотирнадцять. Я їхала у тролейбусі без квитка, коли зайшли контролери. Як

життєві історії 0

Юра прекрасно знав, що я одна не впораюсь з орендою житла, але не задумуючись зібрав свої пожитки в рюкзак, і “відчалив”. Я стала йому телефонувати, та чоловік одразу ж мене заблокував. Більше місяця я не знала де він і що з ним. Благо, свекруха ввійшла в моє становище, і розповіла всю правду. Повертатися в Тернопіль до батьків я не хотіла. Вони з першого дня знайомства з Юрою, відмовляли від весілля

Юра прекрасно знав, що я одна не впораюсь з орендою житла, але не задумуючись