iBilingua

Платтячко вона привезла мені замість автівки! Зараз моя свекруха Зінаїда Іванівна тут, в Україні, у нас в Хмельницькому. І я хочу їй сказати, щоб вона свою молодшу доньку або перевезла до своєї мами в інше місто, або до себе нехай забирає. Дитині 14 років, і в мене з нею дуже багато мороки і турбот. А свекруха живе і працює в Італії. Так, вона нам перераховує на дитину гроші. А що мені від цього? Обіцяла нам допомогти з машиною, але коли приїхала, про машину і мови нема. Мовчить, як риба

Платтячко вона привезла мені замість автівки! Зараз моя свекруха Зінаїда Іванівна тут, в Україні,

життєві історії 0

У просторій вітальні свекрухи стояли красиво прикрашена ялинка і стіл, вщент заставлений стравами. Племінники чоловіка, Тарасик і Соломійка, радісно розгортали свої подарунки від бабусі Галини: величезні набори Лего та розкішних ляльок у красивих коробках. А потім настала черга наших дітей. Коли Галина Петрівна вручила Данилкові й Марічці їхні пакунки, я одразу побачила контраст. Чоловік сидів поряд, мовчки спостерігаючи

– Мамо, чому бабуся з нами так поводиться? – спитав Данилко, розглядаючи свій подарунок

життєві історії 0

Я коли дізналася, що мій син має іншу, то просила його, благала, зупинитися, бо свою невістку я дуже любила і поважала. В них довго не було діток, але таки Боженька змилостивився над ними. Але син таки мене не послухав. Ось я і вирішила допомогти Олі з заробітками. Поїхала моя невістка в Італію. Я ж в той час і онучку гляділа і сина мала до тями привести. Я ж і подумати не могла, що Оля там собі якогось італійця знайде

Я коли дізналася, що мій син має іншу, то просила його, благала, зупинитися, бо

життєві історії 0

Мій шваґер тримав в руці новенький смартфон і світився від щастя. – Ти тільки поглянь на це, Романе! – захоплено вигукувала Орися, вказуючи на новенький ґаджет. – Та він тридцятку в магазинах коштує, – затягнув Тарас. – А я його всього за вісім тисяч придбав. Уявляєш, яка економія? – Але щастя шваґра тривало не довго. Мені вартувало всього лиш взяти покупку в руки

– Ти тільки поглянь на це, Романе! – захоплено гукала Орися, вказуючи на новенький

життєві історії 0

Коли мама вкотре прислала мені вайбером повідомлення, щоб я оплатив всі їх рахунки в селі, я не стримався і зв’язався з братом, а після і сестрою, що живуть в Україні, поруч з батьками. – Ця хата буде ваша. Я ж підписав всі документи. Невже так важко трішки батькам допомогти? – В мене є гроші, але все життя допомагати батькам я не збираюся

Коли мама вкотре прислала мені вайбером повідомлення, щоб я оплатив всі їх рахунки в

життєві історії 0

– Синок, я вчора була в тому магазині. Вони мені таки той матрас ортопедичний відклали. Коли ти зможеш його оплатити? – запитала свекруха, ніби так і має бути. – Мам, ну ти ж знаєш, що в нас зараз також скрутно. Але, раз вже відклали, то прийдеться все оформити, – відповів чоловік, помітно розгублений. Тут я не стрималася. Я кинула своє зимове взуття посеред кухні, бо набридло мовчати

Я вийшла з ванної, де мила руки після кухонної метушні, і застала розмову, яка

життєві історії 0

— Але ж я три роки висилала вам гроші! — голос мій почав тремтіти. — Двадцять тисяч щомісяця. Це майже сімсот тисяч гривень! Я багато років живу і працюю в Італії. Коли мій син і невістка одружилися, а невістка у нас сирота, я їх жаліла і щомісяця висилала їм по 20 тисяч гривень. Протягом трьох років. Сину я залишила квартиру своєї мами. Вони мали в ній зробити ремонт, встати на ноги. Та коли я приїхала додому, вирвалася нарешті в перше за сім років, я побачила, що квартира в дуже жалюгідному стані. Все обшарпане, шпалер вже майже немає на стінах, бойлер не працює, воду гріють на газу у каструлі. І я навіть уявити не могла, на що вони спускають мої гроші. Але коли дізналася, відтоді я місця собі не знаходжу. А через тиждень мені вже їхати

— Але ж я три роки висилала вам гроші! — голос мій почав тремтіти.

життєві історії 0

Це був цвях. Звичайний, трохи іржавий цвях! Я ще й досі не можу оговтатися від вчорашнього вечора. Здається, що це був сон, але перед очима стоїть цей момент — я нахиляюсь над тарілкою борщу, бачу щось блискуче, але не звертаю уваги. Я все одно потягла ложку до рота, продовжуючи слухати розмову, поки не відчула щось тверде на зубах. А потім – мій зойк: Господи, це ж був цвях! — Це що, жарт якийсь? — промовила я, обережно дістаючи з рота дивну знахідку і глянувши на свекруху. — Що це? Це був цвях. Звичайний, трохи іржавий цвях. — Що таке, Оленко? — запитала свекруха, але її тон був настільки байдужим, що я відчула, як мене охоплює хвиля гніву

Я ще й досі не можу оговтатися від вчорашнього вечора. Здається, що це був

життєві історії 0

Мам, я ж сказала, що свій ювілей буду святкувати лише в колі найближчих, – сказала мені зухвало дочка, коли я задзвонила, щоб уточнити, коли приходити і що з собою взяти Я розумію, що така поведінка Віри – це справа рук зятя. Він вважає, що раз ми сину з квартирою допомогли, то і дочці повинні. Але ми і так зі всіх сил постаралися. Однокімнатну квартиру своїх батьків я їм віддала. Сваха замість того, щоб подякувати, сказала: – Трохи їм тісно буде. Якби було хоч дві кімнатки

– Мам, я ж сказала, що свій ювілей буду святкувати лише в колі найближчих,

життєві історії 0

Я з сином на даний час знаходжусь в Німеччині. Чоловік мій в Києві, але я за нього не хвилююсь, оскільки поруч його мамця, яка своєю поведінкою домоглася нашого переїзду за кордон. І все б нічого, але недавно спілкувалася з Андрієм по телефону, і почула дивну “історію” свого “зникнення”. Найважче й те, що моя рідна сестра повністю поділяє думку свекрухи. Вони ніби зговорилися

Я з сином на даний час знаходжусь в Німеччині. Чоловік мій в Києві, але