За часів надзвичайних ситуацій, до яких, безумовно, потрібно віднести і пандемію коронавируса, виникає проблема доступності та вартості багатьох споживчих товарів.
Через панічні настрої споживачі цілком природно намагаються запастися товарами першої необхідності. Те ж відбувається з товарами, на які є тимчасовий екстраординарний попит (наприклад, медичні препарати, антисептики, маски і т.д.).
Результатом такої поведінки є значне підвищення цін і порожні полиці. Що потрібно робити уряду в такому випадку?
Відповідь – не чіпати ціни, а тільки не заважати і допомагати постачальникам і виробникам швидше постачати продукцію.
За часів надзвичайних ситуацій істотне підвищення цін є лише результатом явища, а не його причиною.
Причиною ж підвищення цін є безпосередньо (часто нераціональна) поведінка споживачів, які занадто емоційно реагують на можливі перебої поставок / дефіцит товарів першої необхідності надмірною скупкою цих товарів (про запас, так би мовити).
Або це продиктовано необхідністю в стислі терміни реагувати на надзвичайні виклики (потреба в засобах знезараження, медпрепаратах т.д.).
В результате имеем одно — повышение цен и дефицит.
Однією з реакцій уряду і Верховної Ради на цю ситуацію (в рамках пакету заходів на запобігання виникненню і поширенню коронавирусной хвороби – COVID-19) став досить стандартний, але не зовсім доречний крок:
«Кабінету Міністрів України забезпечити в рамках чинного законодавства контроль за цінами на лікарські засоби, товари медичного призначення та соціально значущі товари».
Такий крок – це хороша гра на публіку, яка може мати зворотні очікувані наслідки.
1. Регулювання цін жодним чином не вирішує питання доступності або пропозиції товарів, на які виник короткостроковий екстраординарний попит. Підвищення ціни в даному випадку є абсолютно нормальною реакцією ринку, яка має два позитивних наслідки.
Перший наслідок – це сигнал виробникам і постачальникам постачати більше, що вирішує першу фундаментальну проблему дефіциту товарів (у разі ліків і товарів медичного призначення, наприклад). Крім того, потреба підвищувати ціни для виробників і постачальників може бути цілком обгрунтованою, враховуючи «перебої» в ланцюжках поставок, які спровоковані карантинними заходами по всьому світу.
Другий наслідок – висока ціна «гасить» надмірну заготівлю споживачами різноманітних товарів першої необхідності.
Регулювання ж цін з боку влади не дає виробникам адекватно відреагувати на можливість заробітку, не дає зменшувати ажіотаж з боку споживачів, який тільки збільшує дефіцит. Більш того, регулювання цін може привести до ситуації, коли віддалені поселення (в першу чергу села) і окремі групи населення взагалі можуть залишитися без необхідних товарів.
2. Що може і повинен зробити уряд? Потрібно вітати всі заходи, які прискорюють доставку дефіцитних товарів з-за кордону і їх внутрішнє виробництво. Певні заходи, насправді, відображені в вищезгаданому законі.
3. Раціонування або квотування продукції в магазинах (не більше Х кг в одні руки), звичайно, може допомогти, але пропозиція від цього швидко не зросте, а ажіотаж від цього може навпаки тільки збільшитися.
4. Забезпечення антимонопольного законодавства з боку АМКУ також ніхто не відміняв за часів надзвичайних ситуацій.
Як висновок, екстраординарне зростання цін за часів надзвичайних ситуацій – це нормальна реакція економіки (як температура при вірусної інфекції) і є причиною короткострокового зростання попиту, за яким не встигає пропозиція.
Все, чим може допомогти держава в даному випадку, – це допомогти постачальникам і виробникам наростити пропозицію в якомога коротший період часу, але ні в якому разі не контролювати ціни.
Олег Нів’євський, Київська школа економіки.
Фото – Главред.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
