Пазли складаються. Указ Путіна про видачу російських паспортів жителям Херсонської та Запорізької областей (зауважте, – без Харківської!) слідом за “ДНР, “ЛНР” вказав на мету, на якій вирішив зупинитися росія-фюрер.
А виступ Кісінджера в Давосі озвучив для Заходу московську ціну його компромісу з Росією у питанні “де-ескалації” в Україні. Сьогодні ті ж умови озвучив вже і безпосередньо Кремль. “Москва чекає від Києва прийняття вимог Москви та усвідомлення ситуації де-факто – реальної ситуації, яка існує”, – заявив Пєсков.
Словами, вустами Кісінджера та Пєскова путін заявив Заходу, що якщо Захід хоче припинення війни, яка створює йому колосальні проблеми, то він готовий зупинитися на кордонах Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей України. Далі він, нібито, не піде, можливо, навіть поверне окуповані райони Харківської області, які сьогодні потрібні лише для оточення угруповання ООС на Донбасі, але й з південного сходу України не відступить.
Тобто путін хоче від Заходу прийняття ситуації де-факто (юридичне визнання його, як і у випадку з ОРДЛО, не хвилює) і в обмін на це пропонує мир. Але за рахунок територіальної цілісності України.
Це дуже небезпечна ситуація для нас, бо навіть страшна натовська зброя не стріляє без боєкомплектів до неї, а танки не їздять без дизеля. Нічого цього Україна свого не має. Все це постачається із Заходу. Тобто Захід зможе диктувати Києву умови укладання миру з Кремлем просто дозуванням постачання боєкомплектів, або взагалі їх припиненням. В економічному плані ми теж сьогодні тотально залежимо від західних партнерів.
На сьогоднішній день позиція Заходу в основному на боці України та проти путіна, тому що Москва вчинила агресію, створила загрозу миру, і не змогла вирішити свої проблеми в Україні так швидко, щоб Захід від цього не постраждав. Тобто поки РФ наступає – вона проблема для Заходу. Але, як тільки путін (не дай Боже!) візьме під контроль Донецьку, Луганську та частину Запорізької області, що залишилася, російська армія окопається там і припинить наступ. Тобто перестане бути загрозою ескалації. Після цього саме Україна, яка намагатиметься наступати, щоб повернути свою територію, стане для Заходу загрозою ескалації. Тобто саме Київ, а не путін стане тоді проблемою для Заходу. І він почне тиснути на Київ. Він завжди тисне на тих, хто слабший, на догоду тому, хто сильніший.
Уникнути цієї небезпечної для нас ситуації можна лише тим, що ЗСУ не дадуть путіну взяти під контроль і закріпитися на помічених ним російським громадянством окупованих територіях. Якщо він зробить це (а на Херсонщині, за інформацією розвідки, росіянами будується вже третя (!) лінія оборони), ми ризикуємо втратити не лише територію, а й дієву підтримку Заходу, завдяки якій ми цю територію могли б повернути в майбутньому.
Адже Заходу (за невеликими винятками) все одно, хто контролює українські території – Москва чи Київ. Заходу – аби не було війни, яка б’є по економіці, заважає торгівлі і цим впливає на ставлення електорату до політиків.
Західні політики люблять говорити про цінності, але вони знають, що їхні виборці голосують, ґрунтуючись не на цінностях, а на вмісті своїх холодильників. Тому, якщо ми зараз припустимо слабкість і дамо Москві закріпитися на Півдні та Донбасі, то Захід нам цієї слабкості не пробачить. Як не прощав 8 років нашої слабкості в Криму та ОРДЛО, хоч і говорив про підтримку нашої територіальної цілісності. Говорив, але весь час тиснув на нас у переговорах, щоб ми були конструктивними по відношенню до Москви.
По суті, путін зараз хоче від Заходу, який втомився від війни і відкрито боїться ескалації, щоб в обмін на “мир” він поводився так само, як вів 8 років щодо Донбасу та Криму. І це дуже серйозна спокуса. Особливо для наших європейських “партнерів”.
Автор – Сергій Гармаш, головний редактор в ОстроВ
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з відкритих джерел, Фейсбук Сергій Гармаш
