Нас у батьків троє дітей. Все життя ми прожили в селі де важко працювали. Незважаючи на те, що хату тато ще з дідом, царство йому небесне, вибудували велику, ніхто з нас не захотів в ній залишитися.

Старший брат придбав квартиру в місті і живе з сім’єю гарно, я ж пішла в невістки, правда, також в село, а молодший брат пішов зятювати до дружини в районний центр.

Хоч і живе молодший брат в місті, та в них свій будиночок, в який тесть з тещою все життя вкладали свою душу. Але незважаючи ні на що, з господарки в них лише кіт та собака.

Мама моя не працює вже, а ось тато розвозить хліб автівкою. – Поки здоров’я є, то чого б і ні, – каже він завжди в своє виправдання, коли ми починаємо розмову за заслужений відпочинок.

А ось мама, щоб не дармувати, тримає хороше господарство. І кури, і гуси, і качки, і корівчину тримає, ну і без поросяти ж ніяк.

Нам батьки не допомагають, бо ми самі в селі живемо і яку-не-яку, а господарку тримаємо.

Старий брат не часто в село приїжджає, там невістка носом крутить від сільського життя. Все їй “пахне” і вона того не їсть.

Тому Дмитро якщо і їде в село, то один або ж з дітьми, і нічого від мами з татом не везе, хоч ті кожен раз пропонують йому всього домашнього.

А ось молодший наш брат не цурається допомоги батьків.

В Романа з дружиною четверо дітей. Всі рік за роком. Невістка не працює, бо важко і з дітьми і кудись влаштуватися.

Теща з тестем вже не працюють, розраховують на одну пенсію і на мого брата.

Той бідолаха повинен і сім’ю забезпечити усім необхідним і тещу з тестем підтримати.

Мама ж розуміє, що сину важко, тому замість того, щоб господарку зменшувати, бо здоров’я вже такого немає, вона все робить навпаки.

– Ромчику ж треба допомагати. Він бідненький, всю сім’ю на своєму горбі тягне.

Ось так і виходить, що мама ту господарку задля Романа і тримає.

А недавно в нас трапилася дуже неприємна історія. Знаєте, як і в кожній сім’ї, я зі своїм чоловіком добряче влаштувала “бурю”.

Закінчилося все тим, що моя свекруха зателефонувала свасі, моїй мамі, і з плачем сказала, щось робити треба, бо халепа… ми розлучаємось. (хоча це не так)

В мами ж здоров’я вже не те, ось і не витримала вона такої інформації, накрутила собі різного в голові, а закінчилось все тим, що її положили в стаціонар.

На два тижні маму положили. На підмогу в село приїхав старший брат. Хоч і Дмитро з села нічого не возить, на відміну від Романа, та тут нічого не обговорювалося. Хтось тай корові їсти мав дати.

Я ж взяла на себе маму, бо треба і їсти завести і ліки купити.

Але так вийшло, що коли Дмитро спитав, в чому ж причина, що мама загриміла в клініку, я сказала, що вся справа в господарці, важко їй вже, бо не хотіла свекруху свою здавати, та й з чоловіком буря давно минула і ми помирилися.

Я ж не думала, що Дмитро таке вчудить.

Брат почув, що всьому виною господарка, за тих два тижні все розпродав. Тато сильно проти не був, бо в самого здоров’я вже нема.

І ось маму скоро мають вже виписувати додому, а я не знаю, як маю їй пояснити, що вона від тепер буде жити, як пані.

Я вже навіть свій старий смартфон їй підготувала. Навчу її “сидіти” в інтернеті, може не так скучно буде і вона про свої корови і кури забуде.

Читайте також: Я не встигаю прокинутись, як свекор вже на кухні собі каву готує. Незважаючи на те, що ми помінялися квартирами, він почувається в нашій, як в своїй. Він навіть ключі собі залишив. В себе він готує лише бутерброди. На даний час продукти дорогі. Може хтось скаже, де четверо поїсть, там і п’ятий голодним не буде. Але таке твердження актуальне, коли людина забігає, ну раз в тиждень. Але Іван Федорович в нас і об’їдає і плотно вечеряє. Буває й таке, що він собі в дитячій може прилягти

А ось як брат молодший тепер буде виживати, це його питання, я вважаю.

Батьки тут ні до чого.

Може і правильно Дмитро зробив, тільки, як це піднести мамі, поки не знаю.

Може щось ви мені порекомендуєте?

Автор – Наталя У

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

Передрук категорично заборонено!

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!