Як допомогти моїй донечці бути щасливою, я не знаю.

Живемо ми з чоловіком у селі, живемо самі, хоч і виховали п’ятеро дітей та всі наші діти порозбігалися хто куди. Всі одружені створили свої сім’ї, виховують дітей, а до нас з чоловіком приїжджають в гості.

Тільки наймолодша наша донечка в свої 30 років зазнала “чорноти” у житті. А все розпочиналось так романтично. Ми з чоловіком іноді дивувались, що таке буває тільки в кіно.

Та ні, це була реальність, яку ми спостерігали на власні очі.

В нашу донечку закохався юнак який приїжджав до бабусі на вихідні у сусіднє село, вони тоді ще були такі юні, та Юрій, так звали хлопця, вже по дорослому залицявся до нашої Василини, задаровував її подарунками, засипав квітами, а невдовзі і попросив в нас її руки.

Ми ж звісно були не проти, на той час вже всі мої діти були зі своїми половинками. Щасливі, що у всіх доля склалася гарно.

От і Василинка наша пішла жити до міста і ніколи не жаліла, що пішла в невістки. Прийняли її там, як рідну донечку, чоловік її сильно кохав, невдовзі в них народився синок Артем, а через два роки і донечка Анастасійка.

Здавалося, попереду тільки жити і бути щасливою. Та все змінилося в одну мить, після огляду лікарів. Чоловік Василинки занедужав миттєво, а за рік часу його не стало…

Так і залишилась наша донечка з двома діточками сама, без коханої людини поруч. Та моя сваха не хотіла, щоб вона пішла від них, говорила, що вона тепер не уявляє, як буде жити без них, так і залишилась Василина жити в місті.

Роки минали, діти підростали, Василина працювала тай так дні минали. Зовсім недавно моя Василинка познайомилась з достойним чоловіком, та її свекруха сказала, що не хоче чути, що Василина знайде собі когось іншого і внуків не відпустить від себе.

Читайте також: В неділю ми приїхали до батьків Влада. Свекруха якраз з церкви йшла. Людоньки, на ній була така сукня… вся вицвіла, ще й на плечі невеличка дірка. Босоніжки також – викинути треба. Свекор далеко від неї “не втік”. Так соромно стало. Я розумію, якби не мали, але ж вони мають гроші. Приходимо ми до хати, а на тумбочці телевізора нема. Виявляється, він вже своє віджив, але купувати вони не будуть, бо не хочуть гроші тратити

Але ж моя донечка така ще молода, їй ще хочеться кохати і бути коханою. Потім сваха почала і онуку наговорювати, щоб той не приймав маминого нового кавалера. Так той недавно заявив мамі прямо в очі, що не хоче й чути про іншого мужчину в їхній сім’ї.

Переїжджати до мене внуки не хочуть, бо не проміняють місто на село, про іншого дядю вони і чути не хочуть.

Дочка, вже в такому віці, а змушена крадькома, наче підліток, ховатися від дітей і свекрухи і зустрічатися з тим чоловіком.

Порадьте мені, як допомогти моїй донечці?

Автор – Наталя У

Передрук заборонено!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua