Я розлучена і маю двох дітей від попереднього шлюбу. Діти вже на даний час дорослі і створили свої сім’ї. Більше того, я вже бабуся.
Коли сину було чотирнадцять, а дочці шістнадцять, я познайомилася з Юрою. Ми з ним довгий час просто зустрічалися, а коли прийшов час, то і розписалися. Жити ми стали в моїй квартирі. Він дуже добре відносився до моїх дітей, і це було найголовніше.
Сам Юра з села, там довгий час жили його батьки. Він був одружений, але дітей в них з дружиною не було.
І ось коли пішли з життя батьки, то вони записали хату порівно між Юрою і його рідним братом.
Оскільки брат Максим жив до останнього з батьками і доглядав їх, Юра вирішив віддати просто так свою частку брату. Він вважав, що це буде справедливо.
Мене трохи дивував його вчинок, оскільки мало що може статися, і йому навіть немає куди повернуться.
Але це його справи з братом, я і слова не сказала.
І ось склалася така ситуація, що не стало мого тата. Мама ще п’ять років тому відійшла у засвіти.
Я в батьків єдина дитина, тому ще коли жила мама, вони вирішили, що все буде мені і моїм дітям.
Так вони і зробили.
Дачу заповіли моєму сину, гроші, які вони накопичували довгий час, віддали онучці, і квартиру заповіли мені.
Мій син добре стояв в той час на ногах. Вони з дружиною живуть за містом в своєму двоповерховому будинку. Дочка ж вийшла заміж але жила з чоловіком на орендованій квартирі.
Ось я і вирішила їй цю квартиру подарувати. З сином я поговорила, він зі мною погодився.
Дочка була дуже щаслива.
Вони зразу ж задумали продати квартиру, докласти гроші і купити в новобудові квартиру.
Коли ми підписували документи, вмішався мій Юра.
– Нам йде до старості. Ти б подумала, за що ми жити будемо. Скільки там тої пенсії буде. А так ми б цю квартиру в оренду здавали і жили б собі приспівуючи.
І тут мене прорвало.
– То як ти свою частку брату дарував я мовчала! А тепер ти на мою спадщину зазіхаєш? Яка тобі взагалі до цього справа?
І тут Юра налякався, що я через це його з квартири прожену, а діватись йому нікуди, ось і почав він згладжувати конфлікт.
З того часу минуло сім років. Ми вже на пенсії, і нічого, хватає.
Жодного газу Юра цю тему більше не підіймав.
Мудрий який. Він думав, що я про все його вже забула, і тепер він візьметься моїм майном командувати.
Такого не буде. Майбутнє моїх дітей в мене на першому місці!
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
