В Україні 15 тисяч новонароджених дітей не знають, що таке мир, і бачать лише бетонну стелю темного підвалу.
Перша леді України Олена Зеленська розповіла, що зараз в умовах війни, яку розв’язала Росія на чолі з диктатором Путіним, відчуває українська мати.
“Мене нещодавно запитали, чи плачу я під час війни? Так плачу. Коли бачу, наприклад, могилу на подвір’ї звичайного житлового комплексу. На ній – саморобна табличка: “Мама. Син” і дати життя. Так сусіди ховають загиблих під постійними обстрілами в наших містах – Маріуполі, Бучі, Гостомелі”, – зазначила Зеленська у День матері, який сьогодні святкують у Британії.
Дружина президента пригадала, що ще на початку війни зверталася до російських матерів: як їм те, що їхні сини вбивають українських дітей?
“Але поки що звідти – мовчання. Залякані чи байдужі? Не хочу навіть уявляти, бо невідомо, що гірше”, – висловилася вона.
Перша леді зауважила, що від початку війни народилося 15 тисяч українських дітей, які вже не знають, що таке мир. І замість мирного неба, за її словами, вони бачать бетонну стелю темного підвалу.
“Прошу пам’ятати і повторювати цю страшну істину: російські загарбники вбивають українських дітей. Розкажіть це російським мамам — щоб вони знали, що саме відправляють робити їхніх синів в Україну. Покажіть ці обличчя російським жінкам — і нагадайте їм, що їхні чоловіки, брати, співвітчизники вбивають українських дітей — таких же, як у них. Нагадайте їм, що мовчання робить їх співучасниками цих смертей”, – підсумувала вона.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Недавні записи
- Ми купили свекру теплу сорочку і три пари шкарпеток, для мами торт і парфуми і поїхали. Та в селі нас чекав сюрприз у вигляді Орисі і дітей. Виявляється, Орися, як повноправна невістка, розгулювала по подвір’ї з телефоном і знімала, як вона казала, “контент”. Ми привіталися і я пішла до свекрухи. Ви собі не уявляєте, яким поглядом вона на мене зиркнула, а потім сказала: “Іноді люди розходяться на деякий час, а потім знову сходяться”. І це вона сказала жінці, яка стоїть перед нею з величезним пузом
- Ввечері я вийшла у двір, а там морозище під п’ятнадцять градусів. Налякалася я і пішла в котельню, ще дров підкинути, в чоловіка нічна зміна, діти вже лягли відпочивати, а я переживала, щоб вода в трубах не замерзла. А тут наш собака вірний, дружок Чарлі, як шмигнув на м’якеньке крісло і не захотів виходити. Та й я не виганяла його, пошкодувала, щоб не змерз. Якби я тільки знала, що то ніч на Андрія, і що нам збитки зроблять, я б навпаки Чарліка залишила на сторожівці
- Після того, як дочка вийшла заміж у Польщі, а мені стало дуже важко, я зібрала всі гроші на той квиток у Краків і стала жити з дочкою і зятем під одним дахом в будинку. Але ось я в своєму меленькому селі. Ніколи не думала, що рідна дитина виставить мене за двері, залишивши без копійки. Мій зять – бездушна людина! Це я зрозуміла давно, ще коли дочка перестала допомагати мені копієчкою. Дивлюся серіали, зрідка спускаюся до холодильника і назад. Мене було не видно і не чути
- Сьогодні за сніданком Катерина Степанівна сиділа засмучена, наче хто з родичів на небеса відправився. Причиною стало те, що гуска “ласти склеїла”. Після в свекрухи піднявся тиск, а коли я його міряла, вона розплакалась, адже вона її виходжувала, годувала, купляла їй вітаміни. Скажу відверто, я в подиві від цієї ситуації. Коли моя донечка потрапила в лікарню, то моя свекруха жодної сльозинки не впустила. Більше того, вона навіть особливо цим не переймалась. Говорила так черство: “Там є лікарі і вони їй допоможуть”
- От знаєте, мені вже й самій 42 роки, не молодість. І коли до мене в Хмельницький їде свекруха, я, само собою, чекаю від Любов Дмитрівни допомоги хоч якоїсь – прибрати, ванну помити, та пиріжків хоч спекти! Так ні, моя – по магазинам, на диван з планшетом, у ванні повалятися з бульбашками. Тільки їсть, спить і гуляє, як на курорті. – Коли вже вечеря буде готова, я зголодніла! Де моя кава? Свекруха вирішила привезти до нас ще свого онука, сина мого чоловіка. І сказала, що я маю готувати його улюблені страви, піцу, гамбургери