Навіть через монітор компа важко дивитись на те, що наробили ці нелюди. А з іншого боку, що ж нового ми побачили? Нічого!
Ми ж не забули про катівню на Лонського, в’язницю на Городоцькій, в’язниці в Золочеві, Дрогобичі? Про меморіал на вул. Б. Хмельницького у Львові?
Перед нами результат “роботи” внуків в котрих “деди ваєвалі”.
Коли роками фахівці розповідали про те, що ми знали з історії і власних родин.
Розповісти, Вам як всі ці роки над нами підсміювались, пробували навіть ображати (ви все врьотє), запитували кому та історія потрібна…
А потім почалось – “можемо повторити”. Вони ж попереджали. Були абсолютно відвертими у своїх намірах.
А що ж ми?
– Какая разніца. 9 мая. Культура поза політикою. Це ж просто книжки. Не все так однозначно. Шуфрич і Медведчук на екрані ТБ.
Пушкін, плюралізм і балет, твою маму…
Що робити? Де можна, як можна, скільки можна давити з себе і навколо себе ВСЕ що пов’язане з цією заразою. В університетах, в транспорті, в медіа. В СОБІ!
ЗСУ роблять свою роботу.
Робімо свою.
UPD. Мушу відреагувати на окремі коментарі. Мій текст не є жодним протиставленням ЗУ/СУ/ЦУ/ПУ
Пишу як вмію. Я просто здивований, що багато моїх читачів аж наче здивовані тим, що московити наробили під Києвом. А чого ж ми чекали від них? А, що ж вам в дитинстві бабця і дідусь розповідали про “перших і других” совітів?
Нічого? Ну, то зле.
