Всього за сім днів до незабутнього дня, село облетіла звістка: “Весілля не буде”

Сам Роман виріс у багатодітній сім’ї, крім нього у батьків було ще четверо синів. Батьки трудилися на роботах в колгоспі. Важко було, звичайно, та діти, як могли, допомагали батькам.

І ось настав той час, коли Роман зрозумів, що пора вже й одружуватися. Орися на його пропозицію одразу ж погодилася, вона розуміла, що ця любов дана їй з небес. Їх радості та щастю не було меж. Йшла підготовка до весілля. І тут виникла невеличка проблемка, та це лише на перший погляд їм здалось, що “невеличка”.

А справа була ось в чому. В нашому селі є два храми. Один православний, а другий греко-католицький. Сім’я Романа була дуже побожною, вони кожної неділі ходили в храм, а саме в греко-католицький храм. Сім’я Орися також відвідувала щонеділі храм, та вони були православними…

Не знаю, як у вас, та в нас на Львівщині такі закони, що коли хлопець йде за зятя, то шлюб беруть саме в тій церкві, в яку ходить наречена. Тому вінчатися вони мали саме в православному храмі. Для них це було важким ударом, та все правильно обдумавши, прийняли рішення, що так, значить так.

Підготовка набирала оборотів. Наречені обрали для торжества ресторан, куплені обручки, вже й готова сукня нареченої, та костюм для нашого Романа. Здавалося, що ніщо і ніхто не завадить цьому щастю.

За тиждень до весілля, наречений та наречена запросили своїх гостей на торжество, де за нашими традиціями їх благословляли на довге та щасливе сімейне життя.

Все сталося за 7-м днів до весілля. Тітка, рідна сестра мами, прийшла до них, щоб ті не наробили найгіршої біди у своєму житті. Вона плакала та благала зупинити це неподобство. За її мірками, це весілля не має відбутися, а все тому, що наречена не греко-католичка, як вся їх родина, і це неприпустимо, щоб їх Роман брав шлюб не в їх церкві.

Все село затамувало подих, почувши цю новину: “Весілля не буде”. Такого ніхто не очікував – за тиждень до торжества…

Не можу написати, в якому стані була Орися та її родина, бо живемо ми не близько. Та лише можу припустити, що для дівчини це було найгіршим ударом долі. Її коханий Роман піддався переконанням тітки, та розірвав з нею усі зв’язки.

Ні, я не скажу, що йому було легко. Та й самим батькам було не в силах дивитися на його розпач. В той час в селі збиралася бригада, для поїздки на заробітки в Херсон. Туди вони й відправили його, щоб той забув про все, як страшний сон.

Минуло декілька років. Роман почав зустрічатися з дівчиною з нашого села, і звичайно ж греко-католичкою, як вимагає його сім’я. Вони поженилися, з’явилися дітки, та не все в нашому житті проходить гладко.

На фоні стресу, переживання, депресії, Романа підкосила важка недуга. По сьогоднішній день він лікується. Односельчани з болем дивляться на колись такого солідного красеня, який ніби в одну мить перетворився на немічного чоловіка. Така ж доля чекала і його тітку, яка влізла в чуже щастя…

Ось така сумна історія. Я надіюсь, що всі зрозуміли, чому вийшло саме так.

Не заважайте чужому щастю…

Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook